TextBook — Хто ви такі будете?
— Ми?.. Кривотинські люди… — відповідають.
— Якої нації? — пита Ковалевський: — росіяни, поляки чи українці?
— Ми шляхта…
— Та тож не нація „шляхта". Значить, ви поляки.
— Алеж ні бо. Які ми поляки? Ми — такі-ж люди, як і ви тут навколо.
— Тю!.. Сто дзяблів на голову такій шляхті, — не витримав Ковалевський.
В ту хвилину до хати вступила молодиця, і за нею баба з дитиною на руках і ще де — кілька душ чоловів та жінок. Тільки тоді я помітив, що в хаті прибрано, немов для якої оказії. Виявилося, що то були куми.
— Що це ви, — питаю молодицю, — від ксьондза із дитиною?
— Де там… до попа возили. Ксьондз аж за 15 верстов, а воно однаково, де запишуть дитину, чи в церкві… чи в костьолі…
Ще де-кілька днів потім злився Ковалевський на „шляхту", що не визнає себе поляками.
З села Дидковичі 9-XI Ковалевський послав кур'єра до польського генерального штабу з докладним звітом про події. В бої під Миньками Ковалевського тяжко поранено і він помер в полоні. Його заступив поручник польської служби — Маєвський, який після повороту здавав звіт в польському генеральному штабі про цілий рейд.
Після бою під Миньками П.-П. Штаб із рештками групи через три дні опинився на польській території. Вийшов П.-П. Штаб на село Біловіж, що на південний захід від Олевська. Польські прикордонні власті мали суворого наказа негайно інтернувати всіх, хто переходить кордона. Не минуло і трьох годин від часу нашого прибуття до Біловіжа, як до нас з'явилося начальство — капітан, командир прикордонного батальйону. Випадково він довідавсь що в Біловіжі спинився і я і до його рук попала записка з моїм підписом, котру я послав співробітникові П.-П. Штабу, Вовкові, що залишився на пункті в Сновидовичах. Я рішив не інтернуватися. У хвилину, коли капітан вступив до хати, де містився штаб, я ще відпочивав. На порозі з'являється капітан і запитує:
— Тут є Тютюник?
Хвилина замішання, а потім мій помічник Д. відповідає:
— І не було його тут. Певно, пан капітан помилився.
— А де-ж він спинився?
— Не знаю, десь на Україні.
— На Україні?!.. таж я маю записку, писану його рукою сього дня з Біловіжа… — єрепениться капітан.
Д. підводить голову і, звертаючись до мене, наказує:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «З поляками проти Вкраїни» автора Тютюнник Ю.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „VIII Поляки линяють“ на сторінці 2. Приємного читання.