РОЗДІЛ 1 СЕРЕД ЧУДЕС І ТАЄМНИЧИХ СИЛ

Дуже багато й дивовижніших і найбезглуздіших вірувань зустрічається й тепер. Про них написано цілі книги [1].

Але в яких саме людей зберігаються ці вірування? У всіх тих, у кого в голові мало точних і цілком певних знань і хто не вміє або нездатний мислити, спираючись на такі знання.

Можна сказати, не боячись помилитися, що чудесами у всі часи і у всіх людей вважалося і вважається те, що зовсім для них незрозуміле, але дуже дивне. Незнання і нерозуміння надзвичайно допомагали й допомагають вірити в чудеса.

ЧУДЕСА, ЩО ПЕРЕСТАЛИ ЗДАВАТИСЯ ЧУДЕСАМИ

Колись було незрозумілим дуже багато з того, що стало цілком ясним тепер. От, наприклад, дощ із дрібного каміння. В наші часи відомо, що такі дощі справді подекуди бувають: з неба іноді падає дрібний пісок чи навіть камінці, які приніс вітер за сотні, а то й тисячі кілометрів, з тих місць, де незадовго перед цим були великі виверження вулканів. Тепер ті, хто знає справжнє походження таких дощів, уже не вважають їх чудом.

Так само тепер зовсім не вважають чудом і небесну манну, про яку розповідає біблія. Це звичайнісінький лишайник, так звана їстівна леканора (lecanora esculenta), який в Аравійській пустелі з’являється настільки раптово, що євреї в давнину дивувалися і запитували своєю мовою: «Манху?» («Що це?»). Трапляється, вітер підхоплює плоди і інших рослин і теж переносить на десятки кілометрів, і ті падають з неба. Але, щоб не вважати і це явище чудом, зрозуміло, треба знати насамперед, від чого воно походить і як відбувається.

Так само і перетворення води нібито в кров не є чудом. Причина цього явища — особливі істоти, що іноді розводяться у воді. Вони такі дрібні, що їх не видно неозброєним оком.

Був, наприклад, кров’яний дощ у Римі в 1870 році. Коли зібрали краплинки цього дощу і розглянули в мікроскоп, то побачили у воді величезну кількість маленьких істот червоного кольору. Тим часом, за словами Тита Лівія, римляни колись вважали і це явище «небесним знаменням».

«Небесним знаменням» вважався і «вогняний дощ», коли з неба падають великі і маленькі камінці.

Падаючи з великою швидкістю, камінці труться об повітря, розжарюються, горять і навіть згоряють, не долітаючи до землі. Саме такий дощ бачили в 1799 році в Південній Америці два видатних учених — Гумбольдт і Бомплан. Бачили й описали, але, зрозуміло, не як чудо, а як явище природи[2].

Вважались чудом сонячні й місячні затемнення і поява великих комет. Але такі явища природи, звичайно, здаються дуже дивними тільки тим, хто не знає їх справжніх причин.

Та бувають у природі ще більш таємничі явища. Наприклад, мандрівники розповідають, що іноді на небі можна бачити райські сади, які начебто висять у повітрі над мертвою розпеченою пустелею. І їх можна бачити на власні очі. Але досягти їх ніколи не вдавалося. Хіба ж це не чудо? Хіба не таємниче явище? А ось моряки розповідають, що іноді на небі над морем видно якийсь таємничий повітряний корабель, а на ньому щогли, і вітрила, і люди.

Що це за корабель? Про нього ходять дивні легенди. Кажуть, що то корабель-привид, який люди звуть «летючим голландцем».

Матроси на цьому кораблі—мерці-привиди, капітан — теж мрець, проклятий небом.

Такі дивовижні видіння і справді можуть здатися марновірній людині з’явленням таємничих надприродних сил.

Але що ж це насправді? І райські сади, і повітряні кораблі — це звичайнісінькі міражі, тобто відображення в повітрі: при деякому збігу обставин повітря, що покриває землю і воду, може стати шаруватим, нібито розпадається на шари, розташовані один на одному, — шари то більш, то менш щільні, — а таке повітря відображає речі, як дзеркало, що висить над землею або над водою. В такому повітряному дзеркалі можуть відбиватися і море, і земля, і все, що є на землі, але тільки десь далеко. Завдяки цьому можна бачити над собою в повітрі те, що перебуває за кілька де сятків кілометрів. Таємничий корабель, що його моряки бачать у повітрі, справді існує, але це звичайнісінький корабель з живими людьми, які навіть не можуть запідозрити, що їх помітили з іншого, дуже далекого корабля і що там їх вважають за привид. Подібно до корабля у повітрі відображаються і сади, але вони ростуть на землі, а не на небі.

А ось у старовинних книгах різних народів розповідається, що на такій-то горі і в такі-то часи раптом з’являлося навколо голови святої людини райдужне сяйво, вінець, коло. Чудо це чи не чудо? Тепер відомо, що такі кола і сяйва справді можуть з являтися, і не тільки навколо голови «праведника», а навіть навколо голови звичайної і грішної людини. Для цього потрібен теж збіг деяких обставин, які, між іншим, зустрічаються досить часто і в різних місцевостях. Тепер точно і достовірно доведено, за яких саме обставин можна бачити своїми очима райдужне сяйво навколо голо ви. Воно з’являється під час сходу або під час заходу сонця, тобто коли сонце стоїть низько над землею. Такі кола-сяйва бачили безліч людей на багатьох горах і горбах — і в Швейцарії, і в Німеччині, і в Криму, і на Кавказі. Ці кола-сяйва дуже схожі на ті, які бувають у холодну туманну погоду на небі круг місяця. Якщо є проміння світла, що падає під певним кутом, а також хмара, туман чи дощ, то будуть і райдужні кола круг вашої голови.