Розділ «Н»

У 1916 р. — член гуртка офіцерів-україн-ців — військовополонених у таборі Мюлінг. У 1918–1919 рр. — командир куреня 3-го Сірожупанного полку Дієвої армії УНР. З червня 1919 р. — командир куреня 11-го Сірожупанного полку Дієвої армії УНР. У 1920–1922 рр. — командир пішого куреня Спільної юнацької школи. У 1920—30-х рр. жив на еміграції у Польщі.

Прохода В. Записки до історії Сірих (Сірожупанників)// За Державність. — Каліш. — 1929. - № 1. — С. 72–117; Прохода В. Записки до історії Сірих або Сірожупанників//Табор. — Варшава. — 1927. — Ч. 5. — С. 47–62; 1928. — Ч. 6. — С 22–48; Ч. 7. — С. 43–52; 4 8. — С. 53–63; Отрешко-Арський М. Воєнні школи Дієвої армії уНР//Тризуб. — 1973. — Ч. 71. — С. 9–18.

НЕПЛІЙ Дмитро Ілліч

(12.05.1891-?) — підполковник Армії УНР.

Народився у м. Одеса. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

У 1920–1922 рр. — старшина 3-го збірного Чорноморського куреня 2-ї Волинської дивізії Армії УНР. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С. 15.

НЕСТЕРЕНКО Опанас Андрійович

(01.05.1894-?) — підполковник Армії УНР.

Родом з Полтавщини. Закінчив Казанське військове училище (1915), у складі 722-го та 723-го піхотних полків брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — поручик.

На службі в Дієвій армії УНР з 1.09.1919 р. — командир сотні 1-го пішого рекрутського полку. У 1920–1922 рр — командир сотні 20-го куреня 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.

Закінчив Українську господарську академію у Подєбрадах (1929), працював інженером лісового господарства. З 1945 р перебував на еміграції у Німеччині. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 5235. — Оп. 1. — Спр. 1596 — С 36

НЕСХОДОВСЬКИЙ Борис Якович

(?—?) — командир полку Дієвої армії УНР.

Станом на 01.01.1910 р. — штабс-капітан 20-го піхотного Галицького полку (Житомир). Останнє звання у російській армії — полковник.

З 10.09.1918 р. — помічник командира 2-го пішого Волинського полку Армії Української Держави. З 21.02.1919 р. — т. в. о. командира 6-го пішого Українського (Житомирського) полку Дієвої армії УНР. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 4587. — Оп. 1. — Спр. 3. — С. 16.

НЕТРЕБА Тадей Маркелович

(21.08.1893 — до 1973) — підполковник Армії УНР.

Народився у Владикавказі. Закінчив Єлісаветградське комерційне училище. 24.03.1914 р. був мобілізований до армії. За бойові заслуги був підвищений до звання прапорщика. Закінчив кулементі курси при штабі 39-ї піхотної дивізії, командував кулеметною командою. Був 4 рази поранений. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

Нетреба Тадей, фото 20-х років (ЦДАВОУ)

З 15.12.1917 р. — в українській армії. У 1918 р. закінчив Інструкторську школу старшин Армії Української Держави (3-й випуск), служив у 62-му пішому Бахмутському полку 8-го Катеринославського корпусу Армії Української Держави. 29.12.1918 р, перебуваючи на посаді ад'ютанта командувача військ УНР на Катеринославщині, був поранений у бою з загонами Махно під Катеринославом, втратив праве око. Після одужання служив у 1-му Синьому полку Дієвої армії УНР. У 1920 р. — командир кінної півсотні штабу 6-ї Січової дивізії Армії УНР. У 1921 р. співпрацював з Партизансько-Повстанським штабом Ю. Тютюнника У 1920–1923 рр. служив у 6-й Січовій дивізії Армії УНР.

На інтернації перебував у таборі Щепіорно. Емігрував до Франції, до м. Лур'є, прийняв священицький сан. Помер у Франції.