Свого ли брата найменшого,
Пішого-піхотинця,
Хоч мало-немного підождімо,
Версту міста підвезімо;
Або не ми ли йому, брате, у чистому полі,
По своїй добрій волі,
З пліч, головоньку здіймімо,
Козацьке його молодецьке тіло У сиру землю поховаймо,
Звіру-птиці на поталу не подаваймо»,
«Моє серце не осмілиться,
Война моя рука не здійметься,
Булатная шабля не йме сікти-рубати,
Лучче нашому брату найменшому, Пішому-піхотинцю,
У турецькій неволі самому помирати».
Стали ті два брати за ліса, за байраки виїжджати, Стали вони у вольнії степи виїжджати,
У вольнії степи виїжджати,
Нічого у себе не мати.
Середульший брат добре дбає,
На собі єдиний дорогий синій каптан має,
Та й той обриває,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Народні Думи» автора Колектив авторів на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОЛЕКСІЙ ПОПОВИЧ“ на сторінці 14. Приємного читання.