Розділ «Холодний Яр»

Після загальної молитви " Отче Наш " до повстанців промовив от. Хмара, Він передав присутнім постанову Повстанської Ради про редукцію повстанчих лав з огляду на замирення, що настало на большевицько — польському фронті. Воно дало большевикам вільну руку зосередити свої сили на боротьбу з повстанським рухом в Україні, — інформував Хмара.

— До цього незавидного стану, — продовжував свою промову отаман, — долучаються ще й труднощі, які нам несе наближення зими. А нам і надалі доведеться триматися лісів. Хоч і зі зменшиними відділами, але наша боротьба буде продовжуватись — або переможемо, або згинемо. Боротьба буде нерівна, вимагатиме міцної волі духа і великих жертв, хоч ми й хотіли б мати найменше зайвих жертв.

Повстанці уважно й напружено слухали промову свого улюбленого отамана.

— Нехай же кожний подумає, — звернувся Хмара до повстанців, — хто має тверду волю і бажає битись далі, нехай лишається з нами в лісі, а хто хоче, може відійти та непомітно включитись до сільського чи робітничого життя, пам'ятаючи про слушний час і своїх побратимів-холодноярців. Отже, хто мас замір демобілізуватися, виходьте зрадів.

Більша половина повстанців вийшла з рядів, лишились козаки — одчайдухи, готові на все.

Старшині О. Дядюрі Повстанча Рада доручила подба — ти про запас харчів на зиму та побудувати в скритих місцях лісу землянки з відповідними входами й виходами щоб було де примістити хворих і ранених, чи переховатися від холоду.

Дядюра добре знав всі такі ліси, бо виріс у них. Він згодився і взяв на себе цей обов'язок.

Тимчасове затишшя продовжувалось. Большевики підготовляли сили для дальшої боротьби. В цей час же у степах Херсонщини повстанці вели запеклі бої з різними частинами червоних, а зокрема з каральними загонами кривавої ЧеКа. Чекісти, після відвороту денікінців, жорстоко мстились на заможніх селянах та свідомих українцях.

Але повстанці Херсонщини, під проводом хоробрих керівників-отаманів: Гулого-Гуленка, Іваніва, Блакитного, Струка та інших, вели з ворогом запеклу боротьбу в Херсоні, Олександрії, П'ятихатках і Єлисаветграді. Червоні кидали в бій проти повстанців багато переважаючої сили і це примушувало останніх багато маневрувати, робити великі виснажливі переходи тощо. Довелося їм топтати стежку і до Холодного Яру, щоб там відпочити, та й нав'язати стосунки з холодноярцями для спільної дії проти червоних. Багатьох з них цікавили теж історичні місця і пам'ятки, що ними була багата околиця і сам Холодний Яр.

До Холодного Яру й околиць за час революції майже ніякі війська не доходили. Вийнятком були деякі відділи армії УНР, які брали участь у Зимовому Поході під коман — дуванням ген. М. Омел'яновича — Павленка в 1919–1920 р. Сюди завітав був тоді командир відділу Чорний, інформуючи холодноярців про воєнний договір армії УНР з Польщею і про розпочату спільно війну проти московських комунарів, та радив триматись армії і Уряду УНР, співпрацювати з ними.

У вересні 1920 року прийшов від Степової дивізії повстанський зв'язковий Штиль, який опісля десь зник, але це не перешкодило Херсонським повстанцям завітати до Холодного Яру.

Одного дня до штабу холодногорців надійшла вістка, що повстанці-степовики підходять до лісів. Пройшли вони поміж Олександрією і Прагою через село Бандурівку, Плоске, на ліс Чуту й вийшли на дорогу з села Глинського. Перші відділи Степовиків холодноярці зустріли під лісом Чута. Спереду їхала кіннота з весело повіваючим жовтоблакитним прапором. За кіннотою йшла, розтягнена кілометр піхота, а за нею тачанки з скорострілами, дві гармати та кілька підвід з боєприпасами і харчами.

Від холодноярців назустріч їм виїхали от. Хмара та Залізняк.

Колона зупинилась і назустріч холодноярцям виїхало три вершники. Попереду їхав командир кінноти Чорний Ворон. Наблизившись, він зліз з коня, підійшов до отамана Хмари, відрекомендувався і повідомив:

— Ми — степовики прибули сюди, в ліси, щоб спільно з повстанцями-холодноярцями стати на оборону Батьківщини і разом з ними боротися до перемоги, або загинути в боротьбі. Слава Україні! — закінчив він своє освідчення.

— Слава Україні! — гримнули дружньо Степовики.

— Ми вас радо вітаємо, хоробрі Степовики, — відповів Хмара, — Гостинний наш ліс для вас відкритий, просимо заїздити!

— Слава! — знову гучно пролунало лісом і під цей оклик дивізія увійшла в ліс Чуту.

До холодноярців під'їхав головний отаман дивізії степовиків, молодий, стрункий Кость Блакитний. Він звернувся до Хмари і висловив бажання побачитись з от. Чучупакою /Деркачем / — командиром холодноярців.

Хмара пообіцяв влаштувати бажану зустріч, але перш за все запропонував всім відпочити після дороги.