Історія української літератури. Том 6

А тоє наше хоть ся / в порывч 1 написано,

Быле бы ся що єсть c хо / ти всЂм указано, —

Противно чому кгды вдяч / ность будет видати,

Будет ся тыж и що знач / ного выдавати,

Иле що бы з авторов / святых старых было,

А ними ся пожиток / церкви учинило.

Таке це невеличке, але інтересне писаннячко, яке не тільки виявляє нові літературні течії, але й дає їм певні директиви.

Рівняючи його до іншої віршової літератури, треба йому признати певну, хоч і не дуже велику вартість. Автор не йде невільничо за чужими взірцями. Докладний аналіз, переведений над цією збіркою С. О. Щегловою — спеціалісткою в релігійно-віршовій літературі — виявив тільки дуже загальні, з невеликими виїмками 2, аналогії з церковною учительною словесністю і з польськими релігійними віршами, так що ці порівняння підчеркують тільки незалежність автора від літературних взірців.

1 Нашвидку.

2 До таких належать отсі паралелі:

Претож невЂсты хотЂте быти паннами,

Абысте през чистость были Христу матками.

НынЂ Вифлеєм, дом хлЂба, церковь Христова

Жены дЂвствуйте, да Христовы

будете матере (слово Григорія Вел. на Різдво).

Вифлеєм нарицаєт ся дом

хлЂбу (поученіє на Різдво, в Великих Мінеях).

Тільки дуже загальні риси бере він із своїх джерел: Св. Письма, богослужебного матеріалу тощо. Правда, його власна літературна інвенція не визначається яскравістю. Його образи доволі монотонні й сірі. Круг ідей доволі бідний, і не раз можна стрінути буквальні повторення на протязі цієї невеличкої книжечки. Але все-таки він дещо приносить нове і небанальне, як це тільки що відзначене голосіння над померлим владикою, що, почистивши від деяких церковностей, аж проситься поставити коло "руського плачу" Себ. Кльоновича. Або ота маленька буколіка — образ веселих пастухів, що бозна через кілько рук заблукала від Вергілієвих пастухів і дала оригінальний рефлекс, не подібний до польських пастирок. І образ побивання дітей не зовсім мертвий, хоча й бракує йому глибшої емоції. Емоції, темпераменту взагалі бракує авторові, та й іншим віршарям: проробляючи таку, мабуть, не легку "кунштовану" операцію з метром і римом, вони, видно, вважали, що ся штука вистає за все і робить зайвою які-небудь художні прикраси мови. Риторична симетрія, котрої приклад я дав на с. 109 ("Земля, которая" тричі починає строфи одну за другою), стрічається рідко 1, і це майже одинока риторична фігура, коли не рахувати простих і негативних порівнень, доволі невибагливих.

1 Подібна симетрія з прологу:

НынЂ нас солнце зе Всхо / ду справедливости