Історія української літератури. Том 6

Плакали, поячи слізьми Великопольські пороги.

Хоч нас завсіди топтали противників ноги,

Удаючи, нібито в Русі вже й дня не було,

Що його сонце спасенної правди утворило.

За святого Андрія, потім за Фотія,

Коли Схід на цісарстві мав Василія.

Він (Могила) дасть церквам православних, святих пресвітерів,

Оздобить чернечою дружиною (rota) монастирі,

Що ходитимуть дорогами своїх предків,

Аби бути правдивими синами їх.

1 Я виписую тут переклад за окремими стихами і, де можу, передаю і рими оригіналу.

2 Змія і сова були звірятами Палади-Мінерви.

3 Очевидно, вихованців Могилиної школи.

4 Що володіє громами.

Друга буква — І — представлена колоною з оком над нею вгорі і лавровим вінцем при основі. В віршах пояснюється, що ця колона символізує великі діла Могили, а око нагадує про океани сліз, вилиті Могилою за правду. "За твою волосінницю (аскетичні подвиги), за твої старання, За твоїх теплих молитов виливання, Котрими ти докучав творцеві звізд, Аби дав нам, чого ми хотіли від стількох літ. Хотіли Сіону в Роксолянськім краю, Оздобленого давніми і святими правами. Хотіли, аби Царгород — родитель руському хрещенню — по давньому належав до свого народу — Народу Володимира, що то в Києві виставив триста шановних церков, як оповідає Стрийковський, Народу, що й досі тримав нетлінні тіла святих В Печерськім монастирі, приступні для всіх. Хотіли, аби по сакру їздилося завсіди туди, звідки виїздили в світ піроентські колеса 1. Бо поки того не було б, доти потоки кривавих сліз не переставали б текти з наших зіниць. Доти вежі й темниці мали б завсіди полки невинно закинених російських душ, безвинно вкинених в ганьбу, за віру східну правдиву, що в догматах не була фальшива. Доти в церквах наших чувся б спів тільки повітряних крилатих Орфеїв 2, а безкровна жертва вчоловіченого Бога була б зігнана з горизонту руського. Отже, не хвилюйсь, шановний Могило, хоч чиїсь перуни тріщать — ти вже за свої заслуги маєш лавровий вінець".

Буква О — представлена кругом зодіаку, він символізує привіт і благословення неба Могилиному висвяченню. Автор, Самійло Мужилівський, дає побіжний і через те трудно зрозумілий міфологічний коментар знакам зодіаку і потім спиняється на великодушнім подвигу Могили, що покинув перспективи влади й розкошів, щоб послужити руській церкві. "Петре, для забав марсових у твоїй батьківщині Чекав тебе і світ, до себе запрошуючи, Чекала й фортуна, золотом потрясаючи. Але Бог і твоя подібна до лілії цнота призначили тобі Василієві ворота 3. Призначив (Бог) митру, обдаровуючи нею тебе, Аби був підпорою церкві російській, аби, маючи від Бога в тій церкві владу, стер з Росії апостатську сажу, Від котрої вона, небога, була дуже почорніла, Як убогою на людей учених лишилась!"

1 Pyroenskie koła — небесні світила виходять зі сходу, себто аби митрополити святилися від східних царгородських патріархів.

2 Співали б тільки невидимі ангельські хори, а не людські: церкви стояли б безлюдні.

3 Чернецтво чину св. Василія.

Буква T зложена з звізд та астрономічних знаків, вірша описує ніч, не без поетичного хисту (Miło patrzyć gdy na noc w złocistym zawoiu Wyieżdżają planety z swoiego pokoiu: