Нехай злотозеленый топазин приносят,
Нехай о цнотах твоих в Россіи голосят.
Нехай тя Калліопы аж з небом ровнают,
Працы многоплодные нехай выхваляют
Волно то все: мы тоє приносим што маем
Тым подарком маленким твой конспект витаєм.
А в нем сердца упреймость при своем поклонЂ,
Даєм в Триумфородной ото твоей тонЂ,
То в свЂтЂ упоминок з гола переднЂ(й)шій,
И над всЂ Пироповы кроплЂ коштовнЂйшій.
Хто тя годне выславит? всЂ юж о том знают:
Тебе цноты по свЂтЂ свои залецают.
Хто не знает же єстете Парнассов афонских,
Фундатором, пастырем тых краев Сіонских?
И мы, што друкарскои пилнуем роботы,
Знаєм, што нам панскіи твои справят цноты.
Куншты нашЂ вакуют, и мы ваковали,
Не без шкоды своеи аж поты чекали.
Кгды тя, Пана своєго, щасливе витаєм,
Внется далей ваковать юж не сподЂваем.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія української літератури. Том 6» автора Грушевський М.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 227. Приємного читання.