Історія української літератури. Том 6

По тым розбою.

И гарпій роги за ним схизматицких

И хитрых злостей штуки геретицких

Нам не зашкодят: он все добре справит,

Добре направит.

Ициж, ПресвЂтлый Могило, безпечне,

Архіерейскій фрон прійми статечне:

Жій многолетне: Бог твоя заслона,

Тарча, Корона.

Потім наступає "дедикація" в трьох строфах (12+12+6 двостихів). Менш інтересна з формально-літературного погляду, вона містить цікаві похвали "друкарській штуці" складателів цих віршів, згадку про антракт (вакації) в "друкарськім куншті", спричинений соймовою кампанією безкоролів’я, і сподівання нового пожвавлення друкарської праці, похвали новому польському відділові, чолобиття патронові за кошти, вложені на поширення верстатів, "сумпти", видані на школи, на пенсії професорам і стипендії "убогим фільомузам" — молодим аспірантам.

Добре хтось рекл, же дары у панов єднают,

Ласку людем, в котрых ся немаль всЂ кохают.

Кгды тя, ясневелможный пане наш, витаєм,

И мы тот дар, ач щуплый на пляц виставляєм.

Дар подлый, леч панская ласка все пріймует,

От убогих немного даров потребует.

Якож то тылко злото дар єст знаменитий.

Без сердца єсли важны будуть хризолиты;

Нехай тобЂ смарагди Крезове даруют,

Нехай прац Гомеровых Ритмы услугуют.