Історія української літератури. Том 1

Чи би ти сковав злітки чобітки,

Злітки чобітки на мої ніжки?

Чи би ти сковав кований пояс,

Та із останку золоту тканку,

А з обрізочків злотий перстенець,

Злотий перстенець на білий палець,

До імененька, до вінчаненька?

1 «Золота роса» мішається з «золотою рясою», ряса — те, що звисає з ростини: гроздя, кетяги; або звисає з убору: привіски гільця, заушниць, френзлі.

2 Вар.: «Ой у дівоньки з-перед світлоньки | Стоїть садочок новосаджений, | Новосаджений, обострожений, | Обострожений, злотом дунений» (Гн., II, с. 164).

В інших паралелях місце золотої ряси займає золота кора, обдзьобана пташками (На тій березі золота кора, Де узялися райськії пташки, Золоту кору обколупали, або: Білу березу, золоту росу, Золоту росу — жемчужну кору іт.д.).

Аналогічний, теж дуже гарний, образ дають колядки про вінець з пав’яного пера, одного з найбільш декоратив.них предметів старого убору:

По горі, по горі павоньки ходять,

Рефр.: На Дунай, на Дунай панна

з рана по воду ходила!

Павоньки ходять та пір’я ронять.

Вар.: представляє пав, очевидно, домашніми:

Дівонька встала, двори вмітала,

Столи встиляла, павоньки гнала,

Павонько гнала в вишневий садок.

Павоньки ідуть, піренько ронять.