Історія української літератури. Том 1

Ой в ліску, ліску на жовтім піску.

Рефрен: Зелена, зелена яблінь червені ябка зродила!

Стерегла ябка красна дівонька...

Прийшов до неї батенько її:

— Ой донько моя, верж же ми ябко!

— Бігме не вержу, милому держу, і т. д.

Найбільш колоритна і поетично розроблена ся тема дівчини в городі — тісно споріднена з сторожею винограду — зв’язує її з мотивом убору довесілля, зробленим з золотої роси-ряси 1, зібраної дівчиною з дерева:

Попід бережок саджений садок,

Садок саджений, злотом рошений 2,

Ой зібралися райські пташата,

На рясу [росу] спали, рясу шайнули,

Золота ряса лиш забреніла,

Як забреніла, до землі спала.

Вар.: Ой сходилися буйні вітрове,

Обтрясли ж вони золоту рясу.

Десь ми ся взяла красна дівойка,

Збирала рясу [собі] в запаску.

Вар.: Спустила вона шитий рукавець,

Зібрала вона золоту рясу.

— Пане ковалю, та й золотарю,