Історія української літератури. Том 1

Посажу деревко, | За морем близенько.

Моя рута зійшла, | Зіллєчком поросла,

Час руту полоти, | Верхи позжинати,

У віночок вити, | На Дунай пустити.

Хто віночок пойме, | Той дівоньку возьме,

Хто вінок дістане, | То той моїм стане.

Подобіцявсь N.N. | Віночок поняти,

Віночок поняти, | І дівоньку взяти.

Як ступив ногою — | По пояс водою.

Як ступив другою — | На дно головою... 1

1 Сборникь акад., 89, №51.

В найстаршій з записаних укр. пісень — про воєводу Штефана — дівчина віддає себе ціною вирятування з води:

Што рекла дівонька: «Пусти мне, Штефане!

Скочу я у Дунай, у Дунай глубокий,

А хто ми доплинеть, його я буду».

Не хто ми доплинув красную дівоньку.

Доплинув дівоньку Штефан воєвода

І взяв [він] дівоньку за білую ручку:

«Дівонько, душенько, миленька ми будеш!»

Сучасні величальні пісні розробляють тему про дівчину, яка дає себе вирятувати з води тільки своєму коханому: