Історія української літератури. Том 1

Плила Олена краєм Дунаєм,

[Приплила вона аж до берега].

Вийшов до неї батенько її:

Дай ми рученьку, моя доненько!

— Ручки не даю, я си пливаю!

По черзі приходить мати, брат, сестра, нарешті миленький:

Подай, миленька, праву рученьку!

— Ручку вже даю, вже випливаю.

Вар.: Ой, як вже подам, бо ти ся вже здам! (Гн., № 291).

З великою силою варіантів розроблюється тема про переємця:

Пішла дівонька рано по воду,

Та сходилися буйні вітрове,

Буйні вітрове, шайні дощове,

Та й ісхопили повяний вінок.

Вар.: Вінець-павянець, або: золотий вінець;

Занесли його на тихий Дунай,

На тихий Дунай, на крутий беріг,

Під крутий беріг, на білий камінь.

За ним дівонька лужком-бережком,

Гладков стежечков, гей уходженов,