Історія української літератури. Том 1

4 Матер. етн., XVIII, с. 225.

З грищ, що символізують хапання дівчат молодцями, деякі не супроводяться піснями. Подекуди вони, очевидно] повідпадали. Напр., в «Горю дуба» грають без пісні, але пісні на сю тему, очевидно, були теж, судячи хоч би з сього мотиву, що зістався вже тільки як заспів (як ми бачили, се нераз буває з такими старими приспівками, що сходять на заспіви, на рефрени і т. д.):

Ой сухий дубе, гориш дуже,

З тебе поломя паше дуже.

Паше поломя через воду,

Через воду на слободу... 1

Найкраще захований спів двох хорів, молодецького і дівоцького, який супроводить таку стилізовану лáпанку, се звісне «Просо сіяли». Воно давно вже звернуло на себе увагу своїм розповсюдненням у словян східніх і західніх і своїми архаїчними деталями: просо, одно з найстарших родів збіжжя (замість нього жито або пшениця, се пізніша заміна); замість поля, або «нивки», в старших варіантах приходить також «січа», або «чища», — підрубаний ліс, найстарша форма хліборобства; «полк» означає хор; рефрен «ой дід ладо» повторюється в різних веснянках і, очевидно, являється одним із старих традиційних епітетів женихання, — і т. д.

— А ми нивку виорем, виорем

Ой дід ладо! виорем, виорем.

— А ми в поле виїдем, виїдем,

Ой дід ладо! виїдем, виїдем.

— А ми просо посієм, посієм,

Ой дід ладо...

— А ми просо витопчем, витопчем,

Ой дід ладо...

— А чим же вам витоптать, витоптать?

— А ми коні випустим, випустим...

— А ми коні переймем, переймем...

— А чим же вам переймать, переймать?

— А шовковим поводом, поводом...