Історія української літератури. Том 1

1 Ой у Київі там на мураві

Виходить ми там вороне стадо,

Межи тим стадом найменьший коник.

Ой обібрав ся білий молодець:

— Я го спіймаю та й осідлаю,

Сяду й поїду Львів розбивати.

Очевидно, се той же малий коник, що творить різні чуда в казках.

2 Ой попід Ільвів на оболоню

Коником іграв, шаблев Львів рубав (Гн., II, 44).

3 Під час облоги Києва 1151 р. убито Севенчу, сина Бонякового, Що похвалявся: Буду рубати Золоті ворота, як мій батько («хощю сЂчи в Золотая ворота, якоже и отець мой»). Розуміється, се чисто епічна подробиця, хоч і включена до повісті, написаної по гарячим слідам події.

4 Крім вище наведених, напр., ще така колядка з старих записок Ходаковського про соколів, що служать молодцеві:

Стояла тополя край чужого поля,

А на тій тополі чотири соколи.

Перший сокіл полинув в виноград,

А другий сокіл полинув на Дунай,

А третій сокіл полинув на чистеє поле.

[А] четвертий сокіл полинув під небеса.

виводить з пущі заблуканих молодців, що здобувають йому красну дівчину, яка в інших варіантах стає царівною чи королівною і приносить йому царство і т, д.

Молодець, що трубить у золоту трубу, і король, зачувши її, каже, що коли б знав, чий то син заграв, за його б королівну оддав і в придане півцарства додав, — або царівна наміряється поділитися з ним своїм царством нарівно. Король, що обіцяє дати свою доньку тому, хто потрапить осідлати і сісти на коня, котрий нікому не дасться. Кінь, який виробляє чуда, перескакує через море, колитами розбиває скали, — се мотиви так добре відомі нам з казок, що про се нема що й говорити 1.

1 Напр.: