Історія української літератури. Том 1

А воловоди все шовковиї,

На них ярема все тисовії,

На них знізочки все кедровії,

А занізочки все мідянії.

Та вийшла ід ним Божая мати,

Та і сказала ж: оріть но синки,

А з-довга нивки, а з-дрібна скибки.

Ой посіємо яру пшеницю,

Та вродиться що стебло — сребро.

Що стебло сребро — золотий колос 1.

1 Тут і далі про жнива — сильно заносить, як бачимо, мотивами обжинковими.

Зберемо женці дівки-паненки,

А носільнички хлопці-молодці,

А в’язальнички середні люде.

Накладемо ж кіп як на небі звізд!

Стане господар межи копами,

Як ясен місяць межи звіздами,

Зберемо вози на три обози,

Звезем пшеницю в господарське гумно,

Іскладемо ж ї а в три стиртечки,