Історія української літератури. Том 1

Чи ти ся пчоли та пороїли,

Чи пороїли, попароїли [подвоїлися]

(Гол., II, с. 32).

На різні способи розробляється мотив, що Бог, Христос, Богородиця, святі особисто займаються хазяйством господаря, працюють на полі, порядкують на дворі. Про сі образи будемо говорити потім; тут нам подекуди трудно обминути сі мотиви, оскільки сі свята ввійшли (заступивши часом місце свого господаря або членів його родини) в побажання урожаю і приплоду, що становлять головну тему сих величань. Висловлюються вони не стільки в формі побажань, як в формі сповіщань, донесень щасливої вісті господареві (се ж і єсть веселення дому передусім):

Ой добрий вечір, господароньку, до тебе,

Кличе тя Господь на порадоньку до себе!

Обіцяв тобі сто кіп жита на полі,

Господинонці (а) щастя, здоровля в тім домі.

Потім те саме повторюється про пшеницю, ячмінь, овес, гречку, горох і всякі інші роди збіжжя. Подібно з іншими категоріями домового достатку:

Ой, устань, ґаздо, та твердо не спи,

Ой вийди ж собі на подвіренько! —

Бички-третячки все окремішне,

А на рік Біг дасть бай іще більше!

або:

Господареньку, господиноньку,

Покажи личко та в віконечко —

А з віконечка на підвір’ячко:

В тебе на дворі радість божая:

Всі ж ти коровки та потелили,

А все бичечки половенькії,