Історія української літератури. Том 1

Возимо жито людям на хлібець.

Другий пожиток — яру пшениченьку,

Яру пшениченьку на проскіроньку.

Третій пожиток — зелену траву,

Зелену траву для худобоньки (Гн., 113).

Ми можемо собі тепер уявити, як се предвічне дерево, від котрого веде свій початок земля, небо і всі світила, і всі головні пожитки людські, заплило кінець кінцем на нинішній двір господаря, тримаючи на собі й леліючи його родину. Сею асоціацією образів, тепер уже розділених і не пов’язаних між собою, пояснюється, яким чином зайшли сі космогонічні мотиви між величальні пісні.

Після сього для нас не буде ніскільки несподіванкою, коли інша, дуже популярна і розповсюджена по всій Україні пісня покаже нам в домі господаря, в святочній гостині, сонце, місяць, дощ, — бо ж, як ми тепер знаємо, вони мають з ним спільне походження, спільне дерево генеалогічне — предвічне райське дерево життя:

Ой у нашого господаренця —

Біг йому дав, не завидуйте,

милоє браття, Біг йому дав —

Господаренця, на ім’я N. N.,

Подвіренько му красно вметено,

На тім подвіреньку світлонька стоїть,

А в тій світлоньці тисові столи,

А по тих столах тонкі обруси,

На тих обрусах все колачеве,

Все колачеве житні, пшеничні,

Коло колачів жовтії чаші,

Жовтії чаші з дзеленим вином,

З дзеленим вином, з солодким медом,