Розділ 3. ОПЕРАЦІЯ «КРИМНАШ»

«День тиші» напередодні референдуму насправді виявився не таким вже й тихим. Сепаратисти й Кремль поспішали зачистити інформаційне поле напередодні незаконного референдуму, тероризуючи журналістський корпус, який з’їхався до Криму з багатьох країн. Півострів і весь світ, хто зі страхом, а хто в передчутті тріумфу, завмерли перед завтрашнім днем. У неділю, 16 березня, вирішувалась доля не лише Криму, а всього світового порядку, що встановився після Другої світової війни. Усіх кордонів і міжнародного права, сформованих унаслідок Ялтинської конференції, яка відбувалася тут 4–11 лютого 1945 року. Очевидно, напередодні 70-ї річниці цієї події Владімір Путін уважав своєю місією завершити історію пост’ялтинського світу та почати писати нову главу — нової Росії й нового світу, де Росія знову почувалася б наддержавою. До цієї амбітної мети залишався всього один день. І цей день настав уже завтра.

16 березня. СУДНИЙ ДЕНЬ

«Загальнокримський референдум» мав стати останнім «штрихом» в автопортреті Владіміра Путіна під назвою «Собиратель русских земель». Тиск Заходу, дипломатична криза у стосунках з Україною, США, ЄС та багатьма іншими країнами — здавалося, уже ніщо не могло зупинити президента РФ на його шляху відновлення Росії в статусі superpower. 16 березня мало стати для Путіна днем, коли розпочнеться зворотний відлік процесу, що його переживала Росія від 1991 року — року «найбільшої геополітичної катастрофи», за його визначенням, року розпаду Радянського Союзу.

У ніч на 16 березня в Армянську на території однієї зі станцій техобслуговування група невідомих у формі Збройних Сил РФ та спецпідрозділу «Беркут» обстріляли з вогнепальної зброї два приватних автомобілі, на яких були встановлені українські прапори622.

Численні факти нападів зі стріляниною на проукраїнських активістів були зафіксовані кількома днями раніше, зокрема про обстріли їхніх автомобілів, на яких була встановлена українська символіка чи символіка українських громадських організацій, заявляла українська активістка Шура Рязанцева. Крім того російські «зелені чоловічки», представники «самооборони» й козачки продовжували мародерствувати на території захоплених ними українських військових містечок.

Як повідомляли українські військовослужбовці та журналісти, захоплені українські військові частини перетворилися просто на звалище металобрухту. Усе, що можливо, уся техніка виривалася та вивозилася, а все інше, що залишалося, російські війська та представники «самооборони» повністю знищували. Не гребували нічим, крали автотранспорт, особисті речі українських військових, членів їхніх сімей, навіть паливо. Владислав Селезньов повідомляв: «Сьогодні вночі на базу зберігання ПММ [паливно-мастильних матеріалів. — Прим. ред.], яку раніше захопили сили „самооборони“ Криму, прибули 25 невідомих осіб, зокрема 8 автоматників, які, пред’явивши мандат від кримського уряду, розкрили ємності для зберігання палива. Наразі цивільні „наливники“ — два сорокап’ятикубових і один восьмикубовий бензовози готові до вивозу дизельного палива з бази зберігання ПММ»623.

О 8:00 у Криму стартував нелегітимний «загальнокримський референдум». Самопроголошений уряд Аксьонова прозвітував, що в Республіці Крим відкрилися 1205 дільниць для голосування. Зміст «Бюлетеня для голосування на загальнокримському референдумі 16 березня 2014 року» відповідав затвердженому.

Українські активісти й журналісти зафіксували численні випадки видачі бюлетенів громадянам Росії. Проголосувати змогла й журналістка «Української правди» Катерина Сергацкова — уранці вона дописала у Facebook: «Ну що, друзі. Референдум можна вважати відкритим! Я, громадянка Росії, з пропискою в Сімферополі, отримала бюлетень зі словами: „Ну, раз ви тут мешкаєте, значить, можете голосувати“. Тітонька, не знайшовши мене в списках, просто вписала моє прізвище в інший список. Ось так»624.

Кримський блоґер Ліза Богуцька розповідає, що робила в день так званого «референдуму»: «Ні я, ні мої знайомі на „референдум“ не пішли. Тільки деякі пішли й на бюлетенях написали: „Путін, будь ти проклятий“, „Крим — це Україна“ або просто рвали їх. Але з моїх союзників ніхто не пішов.

Ми того дня весь цей час щось робили. Я спостерігала через Інтернет за дільницями. Деякі кримські татари пекли чебуреки, запрошували друзів, щоби відтягнути їх від виборчих дільниць, зібрати більше людей навколо себе. Українці теж варили борщ, робили вареники».

О 10:39 глава ЦВК Курултаю, активіст кримськотатарського національного руху Заїр Смедляєв повідомив у Facebook: «Процес фальсифікації голосування, так званого референдуму в повному розпалі! Незважаючи на свої ж прийняті правила гри, самі ж їх і порушують. Учора й сьогодні, незважаючи на оголошений день тиші, усе місто прикрашене бігбордами, що запрошують проголосувати за Крим у складі Росії, над адміністративними будівлями розвиваються російські прапори. У Бахчисарайський район на автобусах завезли „летючих голландців“, очевидно, будуть роз’їжджати по ділянках і вкидати бюлетені. Знову ж у голосуванні беруть участь і громадяни Росії»625.

Для підвищення явки використовувалась також відома технологія голосування «на дому». До тих, хто не хотів брати участь у псевдореферендумі, приходили представники виборчих комісій і вимагали йти на виборчі дільниці. Тим, хто не хотів або не міг самостійно пересуватися, давали можливість голосувати в пересувних скриньках. При цьому члени виборчкомів мали при собі виборчі списки, здійснювалася також відеофіксація голосування. Оскільки десять днів тому члени ЦВК офіційно оголосили про блокування доступу до електронного реєстру виборців із території АРК та Севастополя, ці списки, очевидно, складалися за якимись заздалегідь підготовленими електронними базами, створеними попередньою адміністрацією півострова.

Об 11-й годині «Українська правда» написала, що до тих, хто не йде на псевдореферендум, приходять додому, для переконливості — разом із міліцією. «Чоловік носить „скриньку“, жінка — список, із яким звіряється. „Їм навіть дільниці не потрібні“, — повідомила людина, яка зняла це на відео. Одна жінка проголосувала прямо на вулиці»626.

При цьому, як свідчили очевидці, у місцях компактного проживання кримських татар, зокрема в Бахчисарайському, Білогорському та Сімферопольському районах, у деяких населених пунктах виборчі дільниці взагалі не були створені. Організатори референдуму, очевидно, добре усвідомлювали настрої кримських татар і тому вирішили не створювати собі штучних проблем із фальсифікації результатів. Відсутність дільниць підтвердив голова Бахчисарайської райдержадміністрації Ільмі Умеров і пояснив це відсутністю кандидатів у члени комісій. Умеров також закликав жителів Бахчисарая не піддаватися на провокації, залишатися толерантними й мудрими та не брати участі в референдумі.

Про організацію референдуму нашвидкуруч свідчили й інші факти. У Чорноморському районі, згідно з даними сайту «Корреспондент», не працював телефонний зв’язок, а в Білогорському районі на дільницях 54 і 55 було відсутнє світло.

Для створення позірної законності загальнокримського референдуму та враження присутності іноземних спостерігачів російська влада за кілька тижнів почала зв’язуватися й домовлятися з кремлівськими агентами з Європи. За повідомленнями українських громадських організацій, зокрема «Євромайдан-SOS», до Криму й Севастополя літаками з РФ, оминаючи Україну, масово прибували представники ультраправих і неонацистських організацій з усього Євросоюзу, наприклад представниця угорського праворадикального «Йоббіка» Бела Ковач, антисеміт Зоран Радончич, грек-сталініст Ангуракіс. Звісно ж, як і очікувалося, спостерігачами на кримський псевдореферендум приїхали росіяни, про що повідомило «Сегодня»: «У спостереженні за референдумом беруть участь керівники виборчих комісій Дагестану, Башкирії, Татарстану, Кабардино-Балкарії, Карачаєво-Черкесії, Бєлгородської та Воронезької областей і Краснодарського краю»627.

При цьому путінським агентам з Європи створювалося максимальне сприяння, а представникам західних медіа, що цього дня масово прибували до Криму, створювалися всі можливі перешкоди. «Центр журналістських розслідувань» повідомляв про численні випадки недопущення представників європейських, американських медіа на територію виборчих дільниць: «На виборчу дільницю №08069, розміщену в будівлі сімферопольської школи №10, де сьогодні вранці на референдумі про статус Криму голосував самопроголошений прем’єр-міністр АР Крим Сергій Аксьонов, представників Âgence France Presse та інших видань не пропустили, незважаючи на те, що у них були акредитації»628. Цього дня також стався скандал з українським депутатом з Одеси Олексієм Гончаренком, якому вдалося пробратися на цю виборчу дільницю.

Ще до обіду Аксьонов пообіцяв каналу «Россия-24»: «Завтра в нас буде сесія о 10:00 у Верховній Раді Криму, яка затвердить вже результати референдуму і де буде прийнято ще ряд організаційних питань»629.

Арсеній Яценюк пообіцяв покарати всіх причетних до сепаратизму: «Українська держава знайде всіх розпалювачів сепаратизму й розколу, які зараз під прикриттям російських військових намагаються знищити українську незалежність. Ми знайдемо всіх, через рік, через два, викличемо до суду й судитимемо в українських та міжнародних судах. Земля під ногами буде горіти»630.

Очевидно, розуміючи безплідність будь-якого спротиву й безперспективність спроб завадити проведенню референдуму, українське військове керівництво продовжувало займатися імітацією бурхливої діяльності. Зокрема, незрозумілу заяву цього дня зробив новопризначений командувач ВМС України контр-адмірал Сергій Гайдук: «Упевнений: українські та російські воїни не повинні стріляти один в одного. Ще раз наполегливо закликаю всіх до діалогу й переговорів на всіх рівнях. Вірю в мудрість, розсудливість і витримку кримчан і севастопольців. Бажаю вам добра й благополуччя»631.