Розділ 2. «ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ»

Також дивним збігом стала заява російських політиків, які ініціювали саме цього дня поправки до закону про приєднання до складу РФ інших держав, зокрема першого заступника голови фракції «Справедливая Россия» Михаїла Емельянова: «В умовах розпаду сусідньої держави я не думаю, що Росія має бути обмежена у своїх можливостях прийняти ту територію, народ якої висловив чітке волевиявлення й бажання бути Росією. <…> Однак якщо розпад держави продовжиться, ми б хотіли, щоб у РФ був маневр, і в разі, якщо в Україні продовжиться процес розпаду, ми могли б оперативно приймати рішення про прийняття нових суб’єктів»131.

Більше того, на офіційній Facebook-сторінці МЗС Росії з’явилося таке повідомлення: «Генеральному консульству Російської Федерації в Сімферополі доручено терміново почати всі необхідні заходи для початку видачі російських паспортів бійцям загону „Беркут“».

Продовжуючи дворушницьку політику, Кремль відкомандирував до Криму «путінського блазня» Владіміра Жиріновского, який зробив у Севастополі чимало популістських заяв, зокрема й таку: «Росія надасть будь-яку допомогу вам: моральну, політичну та економічну. У вас завжди буде газ, у вас завжди будуть мільйони російських туристів, і ви будете мати тільки той статус, який ви хочете»132.

У Росії в ці дні лунало багато критики на адресу агресивних дій Владіміра Путіна в Криму, проте, на жаль, ці поодинокі голоси так і не були почуті більшістю росіян.

Чи не єдиними, хто виступив проти дій власної держави в Криму, виявилися діячі мистецтва й культури. Культовий лідер рок-гурту «Машина времени» Андрєй Макарєвіч дописав у Facebook: «Такої розгнузданої пропаганди й такої кількості брехні я не пригадаю ще з кращих брежнєвських часів. Та й не порівняти: можливостей тоді було менше. Хлопці, чого ви домагаєтеся? Створення громадської думки для введення військ на територію суверенної держави? Відрубати Крим? <…> Хлопці в телевізорі, чого ви домагаєтеся? Надовго розсварити два народи, які живуть пліч-о-пліч? У вас виходить. А чим це закінчується, знаєте? Війну з Україною захотіли? Так, як з Абхазією, не вийде: хлопці на Майдані вже загартувалися й знають, за що б’ються, — за свою країну, за свою незалежність. А ми за що? За Януковича?»133.

До Криму цього дня здійснив несподіваний візит народний депутат України, майбутній президент Петро Порошенко. Народний депутат від БЮТ Юрій Стець написав у Facebook: «Тільки що Верховна Рада за дорученням керівництва парламенту делегувала Петра Порошенка в АР Крим для мирного врегулювання ситуації, яка там склалася. Територіальна цілісність країни — понад усе»134.

Порошенко виступив перед демонстрантами в Сімферополі та запевнив їх, що Київ обов’язково відреагує на події в Криму. В аеропорту Сімферополя він заявив, що метою його візиту є зустріч з урядом Криму та переговори для мирного розв’язання конфлікту. При виході з аеропорту озброєні люди в камуфляжі спробували не пропустити його. «Я не перевіряв їхні документи, але ці озброєні люди відмовилися представитися. Вони намагалися перешкодити моєму проходу, але потім розступилися», — розповів майбутній президент.

Порошенко також пообіцяв кримчанам жорстку реакцію на дії сепаратистів: «Реакція буде. А якою вона буде, залежить від підсумків моїх переговорів. Сьогодні це була моя ініціатива. Я домовився з Турчиновим, я офіційно уповноважений з боку ВР на переговори. Якщо переговори відбудуться, я, зі свого боку, зроблю все можливе, щоби мирний процес у Криму отримав свій розвиток»135.

У Криму Порошенко також звернувся до всіх жителів півострова: «Друзі мої! Ви чуєте, що я з вами російською мовою розмовляю. Друзі мої, я приїхав поговорити з депутатами Верховної Ради Криму про те, щоби ми з вами зібрали „круглий стіл“ щодо розв’язання проблем Криму. <…> Я приїхав із миром, я хочу налагодити діалог. Я цих людей не засуджую. Я приїхав спростувати чутки про в’їзд сюди якихось людей, щоби влаштувати громадянське протистояння. У Криму діють закони України, Крим — це частина України»136.

Увечері телеканал «Інтер» показав сюжет із вулиці Севастопольської в Сімферополі, біля Радміну, у якому Петро Порошенко відштовхує якогось молодика, що хотів перекрити йому прохід до журналістів, і наводяться слова нардепа: «Я приїхав сюди, щоби спростувати всі чутки про якісь нібито виїзди сюди людей, для того, щоби влаштувати тут якесь громадське протистояння. Це не відповідає дійсності. Ці чутки є провокацією. Я є гарантом цього. Крим — це українська територія. На якій діють і діятимуть закони України. Кримчани — українці та наші брати. Ми повинні дбати про їхнє здоров’я, про їхнє життя». У сюжеті також повідомили, що Петро Порошенко через смс домовився з Володимиром Константиновим про переговори, але не в стінах парламенту.

Там же ледь не відбулася історична зустріч майбутнього п’ятого Президента України з терористом Ігорєм Гіркіним (Стрєлковим), який, за його ж словами, з бійцями кримської «самооборони» намагалися наздогнати Петра Порошенка в центрі Сімферополя, проте не встигли — той відлетів з аеропорту.

Згодом, у січні 2015 року Гіркін визнав, що постійно був у Криму з 21 лютого 2014 року. За його словами, кримські правоохоронні органи спочатку не підпорядковувалися тоді самопроголошеному керівництву автономії, а діяли «за вказівкою Києва, хоча виконували без особливого бажання» та не переходили на бік населення. Це зробив тільки «Беркут». Гіркін зізнався: «Я не бачив і ніякої підтримки органів держвлади в Сімферополі, де я перебував. Депутатів збирали ополченці, щоби загнати їх в зал, аби вони прийняли [постанову про приєднання Криму до РФ. — Прим. ред.]. І я був одним з командирів цих ополченців»137.

Андрій Парубій дав йому оцінку: «Гіркін давно цим займався [створенням терористичних і сепаратистських структур. — Прим. ред.]. Відомо, що він брав участь у подіях у Криму. До речі, є його доповіді на конференціях, є аналітичні роботи щодо „гібридної війни“. У доповідях визначається його бачення „гібридної війни“. Так що це не просто бойовик, а людина, яка розробляла систему, логіку цих дій».

Між тим візит Порошенка додав головного болю українським силовикам на півострові, оскільки став для них повною несподіванкою.

Микола Балан згадує: «До нас тоді, до речі, прилітав тоді ще не президент України, і навіть не кандидат в Президенти, Петро Олексійович Порошенко. Тоді якраз біля Верховної Ради було багато людей. Він прилетів в аеропорт „Сімферополь“, я туди поставив дві машини, забезпечував охорону. Там пішло трохи не по тому сценарію, по котрому я собі планував, адже я не знав всього маршруту. Завдання було прийняти, забезпечити, що й було виконано, а Петро Олексійович, очевидно, діяв за своїм планом, котрий я не знав, тобто він спочатку вийшов до преси, до людей в аеропорту, а потім, неочікувано для всіх, сів у машину й поїхав у Верховну Раду на зустріч із керівництвом. І от коли він поїхав туди — там уже почали блокувати дорогу, не давати можливості зустрітися, витісняти. Ми охороняли разом із міліцією, і після того в мене було два бійці з поламаними ребрами. Щодо Порошенка: він зустрівся з людьми, з пресою в аеропорту, потім сів у машину, поїхав у Верховну Раду, там заблокували й не дали можливості поговорити, люди були радикально налаштовані. Я своїх людей із міліцією, теж нормально спрацювали, відправив разом із ним. Хто міг — той відсікав, аби не допустити нападу. Як виявилося пізніше, двом бійцям зламали ребра в тій штовханині. Десь за дві години я зателефонував помічнику чи тому, хто супроводжував, і я не зрозумів, чи то був прокол, чи так було треба. Мені відповіли: „Так було треба“. Коли сказали, що він уже злітає, я перехрестився».

О 12-й годині з’явилося повідомлення, що президент-утікач Віктор Янукович у Ростові-на-Дону, де збирається провести прес-конференцію в 17:00 за московським часом138.

У Севастополі в цей час «Нічні вовки», так звані байкери Путіна, заявили, що взялися охороняти адміністрацію Севастополя від якогось «Бандери», як завжди примарного: «Учора в Севастополі очікувалася провокаторська акція на підтримку Євромайдану. Одразу ж, тільки-но це стало відомо „Нічним вовкам“, була оголошена мобілізація та збір біля місцевого управління МВС. Туди ж прийшли й небайдужі городяни. Людей зібралося дуже багато, цього виявилося достатньо, щоби запобігти провокації — провокатори не прийшли. <…> Узагалі в Криму однозначна позиція людей. Вони ні в якому вигляді не хочуть жити під послідовниками Бандери. Люди виходять на вулицю з плакатами „Ми — Росія“, що вже саме за себе говорить»139.

У запланований час Янукович виступив на прес-конференції в Ростові-на-Дону, де зробив ряд дивних заяв, зокрема: «У Росію я потрапив завдяки патріотично налаштованим офіцерам, які виконали свій обов’язок і допомогли мені зберегти життя»140. Він уважав себе «легітимним президентом» і поїхав з Києва, бо місто «кишіло озброєними людьми. Знищували храми. Людей били й грабували на вулиці. Це беззаконня терор»141.

Було добре видно, що основні тези до тексту Януковича писали кремлівські політтехнологи, посилаючись для більшої переконливості на релігійні почуття. Насправді під час Майдану ніхто не громив київських храмів, натомість саме Михайлівський собор прихистив активістів від спецназівців.

Досі Янукович ніколи не вживав слова «бандерівці», але не тут: «Події в Криму — природна реакція на те, що відбувається в Києві. Кримчани не підкорятимуться націоналістам і бандерівцям».