Розділ 2. «ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ»

Локалізація Криму в інформаційному полі теж була своєрідною технологією. Саме з цього дня сепаратисти активно використовують поняття «Київ», «київська влада», регіоналізуючи їх. Складалося враження, що Україну контролюють кілька владних структур: київська, донецька, дніпропетровська, харківська тощо.

Разом із тим командувач Внутрішніх військ у Криму Микола Балан наполягає, що Анатолій Могильов не брав участі в діях сепаратистів і насправді дистанціювався від них: «Прийшла інформація, що зібралися депутати, але ми не знали, що відбувається в залі — нас там не було. Потім дві-три людини, не пам’ятаю хто, заходять до начальника УВС і кажуть, мовляв, Верховна Рада вирішила змінити голову Ради міністрів, зняти Могильова, поставити Аксьонова. Могильова на той момент не було в Раді, адже він сидів із нами в Штабі на зв’язку. Анатолій Володимирович каже: „Ну, якщо ви проголосували й зняли мене, і враховуючи те, що зараз в Києві нема кого питати про моє зняття (президент уже втік), я в цьому неподобстві участі не братиму“».

Лідер фракції «Справедливая Россия» в Держдумі Сєргєй Міронов заявив, що Росія не покине в біді кримських росіян і не допустить кровопролиття на півострові. Жителі Севастополя у відповідь оточили міськ-адміністрацію й чекали приїзду депутатів Держдуми Ніколая Валуєва та Валєнтіни Тєрєшкової.

Як повідомляв «Главком», «озброєні люди не підпускали до будівлі навіть журналістів, кажучи, що в разі наближення стрілятимуть на ураження». З місця подій Рефат Чубаров розповів журналістам «Главкому», що відбувається: «Вони [люди зі зброєю, які захопили будівлю ВР АРК. — Главком] дали можливість Володимиру Константинову [голові ВР АРК. — Главком] увійти до приміщення Верховної Ради Криму, він зараз збирає депутатів, лояльних до себе. Мені ніхто не телефонував. На цей момент можу сказати, Константинов намагається зібрати сесію для того, щоби легітимізувати ті дії, до яких уже втягується Чорноморський флот. <…> Він зможе зібрати сесію для легітимізації. Бо вже БТРи стоять біля Сімферополя». На запитання журналістів, чи має Москва стосунок до людей у захопленій будівлі, лідер Меджлісу відповів: «Звичайно. У мене немає іншого пояснення їхнім діям. Якщо вчора не було сесії, якщо сьогодні будівлю ВР АРК захопили озброєні люди, що вони вели переговори з керівником діючої Ради міністрів [Анатолієм Могильовом. — Прим. ред.], якщо вони дозволили Константинову зайти й проводити сесію, якщо з’явилися БТРи Чорноморського флоту й так далі»78.

Тодішній міністр соцполітики України, кримчанка Людмила Денисова так згадує цей день: «Ніщо не віщувало біди. Звичайно, ми знали, що в Криму щось відбувається, — туди Андрій Сенченко літав. Але ніхто серйозно нічого не сприймав. Сенченко тоді прилетів і сказав: у принципі, там усе нормально й під контролем. І ми навіть почали формувати уряд АРК. І тут у ніч з 26 на 27 лютого на початку п’ятої ранку дзвонить телефон. Я його ніколи не вимикала, тому що протягом трьох місяців викликати могли в будь-який момент дня й ночі. Беру слухавку — сімферопольський УБОЗ. Там у мене є хлопці знайомі, добре до мене ставляться. „Людмила Леонтіївна, терміново забирайте сім’ю. Бо на даху Радміну й Верховної Ради — „зелені чоловічки“. Якісь невідомі виштовхали людей із Радміну й захопили дахи. Всім було зрозуміло, що це — серйозно. Я зателефонувала своєму колезі Сенченку й кажу: „Ти чув?“. Він: „Поки що ні“. Пізніше — усе підтвердилося. Подзвонила дітям, вони поки ще теж нічого не знали. При цьому обидві мої дочки були на той момент на п’ятому місяці вагітності. Старша — другою дитиною, молодша — двійнятами. Можна лише уявити мій стан“».

О 12:30 до ВРК прорвалися близько 200 проросійських активістів79 з триколорами у руках, скандуючи «Росія!».

Цього дня проявилася роль ще одного зрадника — члена Партії регіонів, казанського татарина за походженням, заступника Могильова в Раді міністрів автономії Рустама Темиргалієва, який поширив у Facebook заяву, що о 14-й годині відбудеться позачергова сесія Верховної Ради Криму.

За 80 кілометрів від Сімферополя, у Севастополі, події розгорталися не менше блискавично. Хоч тут дії центральних органів влади, Служби безпеки України та армії були на порядок слабші, ніж у столиці Криму.

Незаконно обраний «народний мер» Алєксєй Чалий активно ширив паніку: «Зараз місто-герой учергове в облозі. Створено фонд підтримки севастопольців. Нам необхідні кошти для нормального функціонування міста і населення. <…> Зараз ми звертаємося до тих, кому дороге наше місто, наша спільна історія. Ми потребуємо вашої допомоги. Наша спільна мета — зберегти Севастополь»80.

Андрій Коренько, офіцер Генштабу, який був на той час у Криму, пригадує: «Ситуація відразу ускладнилась через розгубленість керівного складу ВМС ЗС України, у першу чергу адмірала Юрія Ільїна — колишнього начальника Генерального штабу Збройних Сил України, який намагався діяти за принципом: „А що буде з нами, якщо несподівано до влади повернеться Янукович“. Адмірал Ільїн у перші часи російської окупації віддав ініціативу агресору, який діяв за заздалегідь складеним планом. У такій ситуації, коли згори не було надано чіткої інструкції, як поводитися з „кримською самообороною“ на випадок, якщо вона спробує зупинити автомобіль із військовими номерами, українські військові були вимушені пересуватися по території кримського півострову на цивільному автотранспорті. Незважаючи на це, мені разом із моїм колегою полковником Віталієм Покотилом вдалось без пригод пробитися до Сімферополя та повернутися в Севастополь».

У цей день до Криму, до Севастопольського аеропорту, прибули перші російські політики, депутати Державної думи Росії. Серед російської еліти, схоже, ще була невпевненість за наступні події, вони не були переконані в успіху кримської авантюри. Першим депутатом, який прибув до охопленого сепаратистськими діями півострова, став відомий боксер Ніколай Валуєв.

Крім того, Росія почала перекидати в Севастополь додаткові військові частини. Про це повідомив екс-замголови СБУ Олександр Скибинецький: «З Новоросійська на допоміжних судах йде переміщення військових частин у Севастополь. Щодо цього я вже поставив до відома компетентні органи України»81.

О 14-й годині проросійські протестувальники оголосили свої вимоги. Їх озвучив представник «Русского блока» Юрій Першиков, який провів переговори з нападниками у ВР Криму. За його словами, «зелені чоловічки» хочуть, щоби парламент ухвалив рішення про самовизначення півострова.

Глава СБУ Валентин Наливайченко під час зустрічі зі спеціальним посланником Генерального секретаря ООН Робертом Серрі звернувся до ООН з пропозицією: «З сьогоднішнього дня СБУ через МЗС і наше постійне представництво при ООН регулярно інформуватиме офіс Генерального секретаря ООН і держави-гаранти територіальної цілісності й незалежності України, насамперед Росію та США, про розвиток ситуації в Автономній Республіці Крим. <…> Гарантії територіальної цілісності та недоторканності України — базовий чинник для вирішення всіх безпекових питань в нашій державі»82.

Тим часом події на півострові розвивалися доволі стрімко. Призначений днем раніше представник Президента в Криму Сергій Куніцин відзвітував, що у зв’язку із напруженою ситуацією на півострові кримська «Альфа» в повній бойовій готовності. Куніцин: «У них якраз сьогодні є можливість довести, що вони здатні захистити державні інтереси. Вони в бойовій готовності, але це не означає, що їхні сили будуть використані. Проте ті, хто думають, що можна таким чином захопити будівлі, повинні розуміти, що буде відповідь жорстка й правова. <…> Зараз потрібно задіяти всі дипломатичні можливості, навіть внутрішньоукраїнські. Ми запізнюємося й програємо ситуацію. Ми повинні залучити зовнішню дипломатію, внутрішню дипломатію, парламентську дипломатію й робитимемо все для стабілізації ситуації»83.

У цей час у Києві все ще панували пацифістські настрої, а окремі представники нової влади демонстрували повну відірваність від реальності. Так, кандидат на посаду першого віце-спікера Віталій Ярема був переконаний, що ситуація в Криму вирішиться на правовому рівні, а жодні силові дії не потрібні84. Ця недалекоглядність його та інших українських політиків коштувала дуже й дуже дорого.

Перша спроба апелювати до всесвітньо відомого меморандуму, підписаного 1994 року в Будапешті за участю України, Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки та Великої Британії, з’явилася в прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка. Голосування за нього та за новий склад Кабінету Міністрів відбулося саме в цей час85. У своїй першій промові новий очільник уряду висловив позицію щодо проблеми Криму: «Країни-гаранти, а це Росія, США та Велика Британія, візьмуть на себе відповідальність за те, що вони прогарантують будь-яке уникнення військових конфліктів і що жодна з країн-сусідів ніколи й ні за яких обставин не втручатиметься у внутрішні справи України. Зараз ідуть спроби сепаратизму, у першу чергу на території АР Крим. Думаю, що це наше спільне бачення й рішення, яке Верховна Рада України неодноразово ухвалювала: виключно єдність, засудження проявів сепаратизму й боротьба з тими, хто хоче розколоти єдність Української держави»86.

Згодом прес-секретар Яценюка Ольга Лаппо повідомила що члени уряду негайно зібралися на засідання щодо врегулювання ситуації в Криму: «Ситуація в Криму вимагає негайного втручання уряду, а тому Арсеній Яценюк і силовий блок негайно починають роботу»87.

Американський експерт Аліна Полякова поділилася зі мною думками щодо варіанту розвитку подій: «Якби українські війська відкрили вогонь у Криму, це була б дуже кривава битва, але, судячи зі стратегії Кремля, малоймовірно, що Путін послав би російські війська. Скоріш за все, у Криму була б така ж ситуація, як на Донбасі на сьогоднішній день, коли замасковані російські війська ведуть воєнні дії, Кремль постачає зброю, а Путін до сих пір все заперечує», — переконана Полякова.

Раптово для всіх Верховна Рада Криму опублікувала звернення до кримчан, у якому фактично оголосила проведення на півострові референдуму про статус Криму. Звернення опублікувала прес-секретар голови Верховної Ради АРК Оксана Корнійчук: «Кримчани, в результаті неконституційного захоплення влади в Україні радикальними націоналістами за підтримки збройних бандформувань, мир і спокій у Криму поставлено під загрозу. Учорашнє зіткнення біля будівлі кримського парламенту, що призвело до кровопролиття та людських жертв — це результат розгулу політичного екстремізму й насильства, які захлеснули країну. Україна скочується до цілковитого хаосу, анархії та економічної катастрофи. У цих умовах Верховна Рада АРК як вищий представницький орган влади в АРК, спираючись на волевиявлення кримчан, що його обрали, приймає на себе всю відповідальність за долю Криму. <…> Переконані, що тільки проведення загальнокримського референдуму з питання вдосконалення статусу автономії та розширення її повноважень дасть змогу самим кримчанам без зовнішнього тиску й диктату визначити майбутнє автономії. <…> Настав час наповнити новим змістом фундаментальний принцип багатонаціонального кримського суспільства, накресленого на гербі автономії, — „Процвітання в єдності“. Так переможемо!»88