Розділ 2. «ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ»

Дуже швидко лідери Меджлісу переконалися, що всі їхні домовленості попереднього дня з Володимиром Костантиновим виявилися марними. Увівши їх в оману, Константинов під захистом «зелених чоловічків» дуже швидко почав реалізовувати кремлівський план із проведення самопроголошеного референдуму. У багатьох українських політиків, зокрема Мустафи Джемілєва, попри розуміння всієї небезпеки ситуації, усе ще лишалися надії, що ситуацію можна буде розв’язати виключно в правовому полі, саме цим можна пояснити їхні постійні апеляції до прокуратури, яка або виявилася частково паралізованою, або діяла під прямим керуванням російських спецслужб.

Мустафа Джемілєв уважав, що ситуація критична, але у Верховній Раді Криму немає голосів на підтримку незаконних дій Константинова, проте подальші події засвідчили протилежне: «Прокуратура однозначно кваліфікувала ці події як терористичний акт, і відповідними будуть дії української влади. Найближчим часом звідси буде направлено уповноваженого Верховної Ради по Криму й Севастополю, якому будуть підпорядковані всі силові структури Криму, і триматимемо тісний контакт із міністром оборони, і наводитимемо лад. Те, що ці проросійські сили перебувають у тісній координації з російським Чорноморським флотом, свідчить, що сценарій цієї дії розроблено також із ними. Прикро, що Константинов у цій ситуації виявився маріонеткою в чужих руках. Учора він хоч і присягався, що не буде ухвалено жодних рішень, які б ставили під сумнів нинішній статус Криму, але йому, певно, доводиться розмірковувати на тему, звідки він більшого стусана дістане. Якщо вдасться до незаконного кроку, то він потрапляє під дію статті 110 Кримінального кодексу України. Жодні сепаратистські рішення у Верховній Раді не пройдуть, його тут навіть регіонали не підтримають. Ну, йому, звичайно, треба відробити кредити, які він у Росії отримав, але я гадаю, що всі спроби дестабілізувати ситуацію приведуть його до краху».

Перша інтрига, яка виникла цього дня, стосувалася заміни голови Ради міністрів Криму Анатолія Могильова на іншу кандидатуру. Кремль уже точно знав, що нею буде Сергій Аксьонов. Але цього не знали проукраїнські сили — бо ж як іще можна пояснити їхні сподівання вплинути на це кадрове рішення. Бо ж як іще можна пояснити заяву Меджлісу кримськотатарського народу про підтримку на посаді нового голови Ради міністрів Криму або народного депутата від партії «Удар» Сергія Куніцина, або народного депутата від Блоку Юлії Тимошенко (БЮТ) Андрія Сенченка.

Неформальний лідер Меджлісу Джемілєв відразу визначився зі своїми вподобаннями: «Зараз поки твердої впевненості, кого послати до Криму, немає. Розглядаються кілька кандидатур, зокрема Сергія Куніцина та Андрія Сенченка. <…> Сенченко й Куніцин — вони обидва з дружніх нам політичних сил. Я думаю, що в Куніцина більше можливостей — він уже працював там прем’єром, у нього більше авторитету, зокрема серед місцевих депутатів, треба набрати необхідну кількість голосів, боюся, що за Сенченка можуть не проголосувати»61.

Андрій Сенченко в особистій розмові висловився про тодішню ситуацію: «Така пропозиція була. Але це не було всерйоз. Якби треба було поїхати, я б поїхав. Просто багато було завдань, і в Києві, і в Криму. І одна з версій була така — призначити мене прем’єром. У мене була розмова з цього приводу із Яценюком і Турчиновим. Але між розмовою та реалізацією, як ви розумієте, прірва. І до реалізації справа не дійшла».

Своєю чергою, Сергій Куніцин уважав, що затягування з призначенням його прем’єром сталося через втручання Юлії Тимошенко, а внаслідок цього було втрачено дорогоцінний час:

«Я вам більше скажу: мене готували на пост міністра оборони. Про це говорили Кличко й Турчинов. Вони мене покликали, кажуть: у Криму складна ситуація. А я за тиждень до „зелених чоловічків“ захистив дисертацію з економіки в Національному університеті. Я, мабуть, останній доктор економічних наук, який устиг захиститися в Криму. Тоді на мене вийшли депутати кримського парламенту. Переміг Майдан, усі розуміли, що влада зміниться. Мені говорили — Володимировичу, повернися. Ми з Могильовим розмовляли, і він начебто погоджувався передати владу. Тому що вони розуміли:

Куніцин, нехай і з Майдану, але свій — професіонал, з досвідом.

І це краще, ніж хтось зі „Свободи“ приїде. Самі розумієте, яка була б реакція. Я їм сказав: для того щоби прем’єра призначити, у кримському парламенті потрібен 51 голос. Кажу: якщо ви зберете 51 голос, я повернуся до Криму. Через два дні вони мені сказали: є 60 голосів. Я прийшов до Турчинова та Кличка й сказав: мені не дуже хочеться туди повертатися, з різних причин. Але, як командна людина, я готовий поїхати. Але я ж був з „Удару“, хоч і з Майдану. А Турчинов і Тимошенко намагалися просунути на цей пост Сенченка».

За даними журналістів ТСН, у цей час на під’їзді до Сімферополя було помічено «загони самооборони російськомовного населення»62. Також поблизу столиці Криму були виявлені російські БТРи.

Попри очевидне захоплення двох найбільших установ, Верховної Ради АРК і Ради міністрів Криму, окремі їхні структурні підрозділи дивним чином продовжували працювати й за інерцією виконували свою роботу. Напевне, це був стан шоку від появи озброєних людей, які захопили приміщення. Нічим іншим не можна обґрунтувати заяву начальника управління інформаційної політики Ради міністрів Криму Віолетти Лісіної, що прес-служба Чорноморського флоту РФ не може пояснити появи БТРів63.

Дуже швидка спецоперація російських спецназівців перейшла в гарячу фазу. За свідченням місцевих джерел, у будівлі Верховної Ради АРК знову пролунав вибух64. Це сталося у вестибюлі Ради міністрів Криму — «зелені чоловічки» кинули світлошумову гранату в бік українських журналістів, які намагалися дізнатися про їхні вимоги. З початком робочого дня почала надходити перша реакція з Києва.

На сайті Генеральної прокуратури України з’явилося повідомлення прес-служби: «Сьогодні о 4:30 ранку двома групами невідомих осіб (по 10–15 осіб у кожній) було захоплено будівлі Верховної Ради АРК та Ради міністрів автономії. Невідомі проникли до зазначених приміщень, виламавши двері, потім зачинилися в них. Жодних вимог вони не висувають. За попередніми даними, указані особи мають вогнепальну зброю, кількість і тип якої невідомий. Під час захоплення приміщень зброя ними не використовувалася, також немає даних про застосування сили щодо працівників органів внутрішніх справ та УДО. Відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за цим фактом прокуратурою АР Крим відкрито кримінальне провадження за ст. 258 КК України „Терористичний акт“. Розслідування доручено УСБУ АР Крим. На місці події перебуває керівництво прокуратури АР Крим, ГУ МВС України в АР Крим, СБУ в АР Крим. По тривозі піднято особовий склад місцевої міліції».

В українських медіа зранку почали з’являтися перші повідомлення, що адмінбудівлі в Сімферополі захопив російський спецназ. Зрештою, попри те, що справжня приналежність цих людей до російської армії не розкривалася, ні в кого з кримчан і присутніх журналістів не було сумнівів, що то були саме російські спецпризначенці.

«Обозреватель» подав інформацію з інсайду: «Верховну Раду Криму захопив російський спецназ, про це „Обозревателю“ стало відомо з власних джерел у правоохоронних органах. Основне завдання спецпризначенців — впустити депутатів на засідання Верховної Ради, щоби на сесії було прийнято рішення про відділення Криму від України. Таке рішення дозволить депутатам звернутися до Російської Федерації по допомогу в захисті росіян, що живуть в Криму»65.

Сергій Куніцин назвав число загарбників, значно більше, ніж раніше озвучені: «Сьогодні вночі — я всю ніч на телефонному зв’язку з Кримом — більше 120 озброєних людей увійшли до Верховної Ради Криму, уряду Криму. Професійно підготовлені люди, озброєні. Занесли зброю — автомати, гранатомети, кулемети»66.

Проте Микола Балан, який особисто дивився відео з камер спостереження в Радміні, не згоден із такою оцінкою.

В ексклюзивному інтерв’ю Микола Балан пригадує: «Перед тим як Могильов пішов до РМК [Ради міністрів Криму. — Прим. ред.], він запросив начальника охорони Ради міністрів, який знав розташування камер, і він зміг в режимі онлайн підключити комп’ютер до камер в Радміні, і ми перші побачили, як вони заходили, їхнє спорядження, побачили, що вони діють професійно, що це — не просто „шарашкіна контора“, бо, заходячи, вони обережно, з дотриманням усіх заходів безпеки, нейтралізували працівників міліції, охорону, одразу взяли основні входи під контроль. Нейтралізували вони їх безконтактно, тобто за допомогою постійного контролю: людина стоїть поруч, він їй поклав руку на плече, повністю контролює. Якщо людина починає якийсь рух, наприклад діставати зброю, він може відразу на неї впливати. Потім ці камери показали, як вони зайшли в приймальню голови Радміну, як вони зламали комп’ютер. Певно, про цю камеру вони не знали — одну закрили, а інша це все показувала: як зламували комп’ютер, діставали блок, показала поламані двері в кабінет. Таким чином, ми могли побачити те, що там відбувалося, і частково — те, що там відбувається. На записі ми бачили близько 20 людей. У цей час кожне відомство розробляло план операцій зі звільнення будівлі. Паралельно почали приходити звіти, що біля Верховної Ради збираються люди».

Не залишилось осторонь і кримське управління Служби безпеки. Уранці за наказом начальника Головного управління СБУ в АРК Геннадія Калачова до селища Укромне Сімферопольського району відправлено працівників для перехоплення російських БТРів, про що заявила прес-служба управління: «Наші співробітники проведуть певні дії, щоби не допустити порушення громадського порядку»67. УНІАН повідомило, що телефонні дзвінки з такою ж інформацією надійшли журналістам телеканалів від працівників СБУ.

Щоправда жодних підтверджень, що хтось дійсно виїхав на місце подій і хоч якось намагався зупинити колону російської техніки, так і не було. Цілком можливо, це була частина операції з відволікання уваги, адже на той момент російські спецслужби значною мірою вже контролювали діяльність Головного управління СБУ в АРК, а чесні, вірні присязі офіцери фактично були відсторонені, не отримували жодних наказів і тому не могли належно виконувати поставлені завдання.