Розділ 2. «ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ»

Також уранці російський політик Касьянов написав у Twitter, що посли США та Канади залишили Москву.

О 12:45 «15 минут» повідомило: «36-та бригада ЗС України, яка базується в селищі Перевальне під Сімферополем, через півтори години може бути атакована російським спецназом. Командир прийняв рішення „стояти на смерть“. <…> Біля частини 12 „КамАЗів“, 4 автомобілі „Тигр“, 2 радіоточки, 1 „УАЗ“, разом там близько 1000 військових. Українські військові в повній бойовій готовності, БМП стоять на своїх бойових позиціях».

Тоді ж «Українська правда» подала свідчення очевидця: «У Перевальному десь годину тому з’явилися такі ж військовослужбовці, які блокують будівлі в Сімферополі та аеропорт у Бельбеку. Люди, які заблокували частину, озброєні такою ж зброєю й так же вдягнені. Пізнавальних знаків немає. Але ясно, що це росіяни. Вони вишикувалися по периметру. Блокують частину і також блокують КПП. Навколо зібралися місцеві жителі й дивляться»224.

Цю інформацію підтвердив у Twitter і журналіст BBC Деніел Сенфорд225.

О 13 годині «15 минут» сповістило про нові кадрові призначення: «Невизнаний прем’єр Криму Сергій Аксьонов призначив нового главу кримського главку Служби безпеки України. Ним став Петро Зима. У 2012 році Петро Зима очолював Севастопольське міське управління СБУ»226.

Севастопольське управління СБУ вважалося в Україні найменш надійним. Зрештою кількість зрадників, які перейшли на бік Росії, виявилася рекордною саме тут. Петро Зима мав доступ до державної таємниці, чим охоче скористалися росіяни. Показово, що Аксьонов призначив Петра Зиму на посаду в структурі саме СБУ, а не в незалежній кримській організації. Це перше його кадрове рішення було зроблене, безперечно, за підказки російських спецслужб, які й надали кандидатуру. Попередник Зими, людина «македонських», Геннадій Калачов перед тим своєчасно пішов у відставку.

Колишній глава СБУ, екс-прем’єр та екс-секретар РНБО Євген Марчук звернувся до кримських журналістів: «Ніяких інших військових, крім російських та українських, у Криму немає. Українські в цих безчинствах участі не беруть. Прийде час, буде розслідування цього вторгнення Збройних Сил Росії та втручання у внутрішні справи України. Тому всі ваші [журналістські. — Прим. ред.] матеріали, які ви робите для себе, зберігайте, документуйте все те, що ви бачите. Документуйте протиправні дії службовців неукраїнських сил»227. Ці факти можуть стати правовою базою для позовів у міжнародних судах.

ЗМІ повідомили, що Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко звернулися до української влади з вимогою негайно розірвати угоду з РФ про базування ЧФ до 2042 року — так звані Харківські угоди, підписані 2010 року Віктором Януковичем. Сам Янукович заяви, зрозуміло, не підписав.

Пізніше прес-служба Леоніда Кучми заявила, що насправді екс-президент не закликав до денонсації Харківських угод228.

О 12:00 ВР України вперше зібралася на позачергове засідання, присвячене ситуації в Криму. У закритому режимі слухали доповіді в. о. міністра оборони Ігоря Тенюха, глави СБУ Валентина Наливайченка, міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та голови Державної прикордонної служби Миколи Литвина. Депутати ухвалили загалом три важливі для Кримської кризи постанови. «ВРУ звернулась до держав-гарантів відповідно до Будапештського меморандуму забезпечити територіальну цілісність України. ВР вимагає виконання базових угод про перебування ЧФ РФ у Криму та негайного відведення військ в місцеві дислокації. Рада наголошує на можливості проведення місцевого референдуму в Криму на підставі Конституції та відповідного закону України. У другій постанові парламент висловив солідарність зі Збройними Силами України та схвалив рішення РНБО про переведення ЗСУ в повну бойову готовність. Крім того, Верховна Рада передбачила необхідність формування групи для проведення переговорів з РФ»229, — повідомила «Українська правда».

Цього дня глава комітету Держдуми з питань СНД, євразійської інтеграції та зв’язків зі співвітчизниками Лєонід Слуцкій заявив: «Ситуація в Україні консолідує все російське громадянське суспільство. Усі однозначно виступають за те, щоби захистити наших в Україні, за те, щоби не допустити витіснення російської мови й росіян за територію України»230. Слуцкій прямо визнав, що події в українському Криму мають на меті збільшення рейтингів Владіміра Путіна. Зрештою так і відбулося. Замість 54% у грудні 2013 року геть незабаром соціологія покаже 75% підтримки дій російського президента.

О 17:00 за московським часом у центрі столиці РФ людей примушували прийти на мітинг, щоби висловити свою згоду із введенням російських військ в Україну231.

У цей день гендиректор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто повідомив результати дослідження 8–18 лютого, за якими «навіть у Криму за об’єднання з Росією готові голосувати лише 41% населення»232. Це дослідження виявилось останнім, зробленим авторитетною, незалежною компанією на території, контрольованій українською владою. І його дані ніяк не корелюються з намальованими згодом російськими кураторами результатами «загальнокримського референдуму».

У Києві налякана подіями на Євромайдані колишня парламентська більшість із числа Партії регіонів та інших фракцій-сателітів підтримала рішення щодо Криму як невід’ємної частини України, запропоновані Турчиновим, що він прокоментував так: «Депутати готові консолідуватися навколо захисту країни та ухвалювати необхідні рішення». Спікер ВР України і в. о. Президента повідомив: «Я, на превеликий жаль, не зміг зв’язатися ані з президентом РФ Путіним, ані з прем’єром Мєдвєдєвим, але мав розмову з головою Держдуми Наришкіним. Я наголосив на агресивних діях російських військових і підкреслив, що українські війська діють відповідно до законів та Конституції, і будь-яка спроба атакувати військове містечко — фактично пряма військова агресія проти нашої країни, і за це повну відповідальність нестимуть російські військові та керівництво РФ»233.

У Санкт-Петербурзі почалася погоджена з владою акція на підтримку введення російських військ до Автономної Республіки Крим. Журналісти побачили біля концертного залу «Октябрьский» півтори тисячі людей, а деякі російські ЗМІ повідомили про п’ятнадцять тисяч учасників. При цьому заявка на проведення мітингу була подана владі міста ще 20 лютого! Тоді його запланували «на підтримку братнього народу України». Одночасно в Санкт-Петербурзі проходить непогоджений мітинг противників втручання російських військових сил у ситуацію в Україні, у якому взяли участь близько 150 осіб, із них трьох затримала поліція234.

Константинов продовжував роздавати обіцянки, цього разу кримським татарам: «У редакції нової Конституції ми готові запропонувати татарам такі повноваження, яких вони ніколи не мали. Ми їх добре розуміємо, ми дуже довго були національною меншиною в Україні»235.

Олександр Турчинов оголосив у Верховній Раді: «Ми закрили авіаційний простір для нецивільної авіації. Водночас, наші громадяни та гості нашої країни можуть безперешкодно користуватися нашими аеропортами, які працюють у штатному режимі. <…> Вони [опоненти країни. — Прим. ред.] прагнуть, щоби в Україні запанував хаос і припинилося життєзабезпечення. Саме для цього створюються центри дестабілізації й штучного сепаратизму, штучно нав’язується паніка»236.

У Сімферополі на площі Леніна та біля ВРК відбулися нечисленні мітинги на підтримку Росії — людей не більше 200, усі старшого віку, тримають плакати «Матушка-Россия, собери свой народ и земли под свои покрова»237.

Насправді ейфорія від перших днів, якщо вона й була, виявилася примарною та зникла, щойно на вулицю вийшли озброєні російські козачки й так звана «самооборона Аксьонова» — керовані ним озброєні найсучаснішим російським озброєнням місцеві бойовики та криміналітет, переодягнені російські спецназівці ГРУ. На вулицях кримських міст було порожньо, ніби в якомусь голлівудському зомбі-трилері. Люди виходили лише поодинці в разі крайньої потреби.

«Крим-SOS» повідомив у Facebook про блокування українських військових у Бахчисараї.