Розділ 2. «ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ»

Топ-новиною дня виявилися не дії «зелених чоловічків», а зрада новопризначеного командувача ВМС України Дениса Березовського, що був креатурою в. о. міністра оборони Ігоря Тенюха. Денис Березовський зрадив присязі народу України та присягнув на вірність «мешканцям АР Крим та міста Севастополя»255. Про це він заявив перед численними камерами переважно російських телеканалів.

Колишній капітан 2-го рангу ВМС України на умовах анонімності розповів деталі призначення Березовського: «Ігор Тенюх завжди тягнув Березовського, своєю чергою, Тенюха тягнув Єжель, він же надавав допомогу Денисові Березовському. При цьому у Генеральному штабі ставлення до Тенюха було завжди негативне й дуже насторожене, особливо з боку керівника Генерального штабу Володимира Шкідченка». Офіцер пригадує, що Тенюх завжди ставився до підлеглих офіцерів, «як пан до холуїв»: «Це виявлялося в тому, як він звертався в грубій формі до підлеглих офіцерів і рядового складу, аналогічне ставлення практикував у своїх взаємовідносинах із підлеглими також Денис Березовський. Березовський — це був офіцер, котрий завжди характеризувався своєю зверхністю й снобістським ставленням до своїх підлеглих. Колись Березовський прибув з інспекцією на військовий човен і звернувся до одного з офіцерів з образливою тирадою: „Бичок, де твої мартишки?“». На сленгу «бичок» — це командир БЧ, бойової частини, а «мартишки» — це матроси. Це викликало достатньо серйозне несприйняття з боку українських офіцерів. Петро Гончаренко — командир флагмана Військово-Морських Сил України «Сагайдачний», а Денис Березовський був старпомом на «Сагайдачному». Своєю чергою, Тенюх до призначення командувачем Військово-Морських Сил України був командиром Четвертої ескадри, різнорідних сил ВМС, коли Денис служив старпомом на «Сагайдачному».

Офіцер ВМС, який побажав залишитися неназваним, розповідає, що був знайомий із Денисом Березовським з початку 2000-х років: «Для офіцерів ВМС України завжди було притаманне шанобливе ставлення, і вони традиційно зверталися один до одного на ім’я та по-батькові. Березовський завжди звертався так: „Товариш капітан першого рангу“, „Товариш капітан другого рангу“, — що викликало в офіцерів флоту закономірне несприйняття: „Чому ви розмовляєте з моїми погонами?“. Зверхність Дениса Березовського проявлялася й у називанні себе в третій особі, пряма цитата: „Екіпаж любить свого командира“».

Інформацію про особливу роль Тенюха в цьому призначенні підтвердив і прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк. «Він [Тенюх. — Прим. ред.] особисто тоді порекомендував. До речі, це ж він [Тенюх. — Прим. ред.] сильно кричав, що нам треба терміново нападати на Крим, що в нас є 500 людей і 5 танків — як з’ясувалося незаправлених. Коли я запросив його на РНБО, виявилася реальна картина: нічого не літає, не їздить. Ми дали команду виводити бригади — перша була зі Львова, з місць постійної дислокації. У нас нічого не заводилося, акумуляторів не було. Тобто це був шлях до погибелі. Я вважаю, що будь-яка наша військова операція навіть на партизанську не була б схожа. А росіяни були добре підготовлені, десять років готувались. Повертаючись до Березовського, це була повністю кандидатура міністра оборони. Він уніс своє подання, він знав його доволі тривалий час».

У мережі з’явилося повідомлення з посиланням на Міноборони України, що останнім наказом Березовського був наказ українським морським піхотинцям «не чинити жодного опору та віддавати зброю, амуніцію та все інше росіянам». «Наказ проігнорований — морпіхи будуть стояти. Наказ Березовського скасував міністр оборони Тенюх».

В ефірі Hromadske.tv нардеп від «Свободи» Юрій Сиротюк повідомив: «Щойно отримав інформацію від глави Міноборони Тенюха — інформація про те, що Березовський зрадив Українську державу (як це почали масово поширювати російські ЗМІ), не відповідає дійсності. Ще сьогодні зранку (2 березня) він був відсторонений від займаної посади та обов’язків після одного дня перебування на посаді. На його місце був призначений в. о. — контр-адмірал Гайдук Сергій Анатолійович, який і керує ВМС України»256.

Сергій Пашинський так характеризує Березовського: «Міністр оборони Тенюх напередодні подав цього командувача ВМФ Березовського. Ми його зранку призначили, а він в обід уже зрадив. Із ним уже попрацювали. Це була така спецоперація ФСБ. У нас-то СБУ на той момент взагалі не було! Не існувало.

В СБУ було порожнє приміщення, куди прийшов Валентин Наливайченко».

У заяві прес-служби Міноборони йшлося, що контр-адмірал Денис Березовський був відсторонений від виконання обов’язків командувача ВМС ЗСУ «за нездатність організувати управління військами в екстремальних умовах» рішенням в. о. міністра оборони Ігоря Тенюха, «з метою надання правової оцінки діям контр-адмірала Березовського Д. В., матеріали щодо його діяльності передано до органів прокуратури»257.

Разом із тим у РНБО заявили, що Денис Березовський був звільнений із посади командувача ВМС ЗС України рішенням в. о. Президента Олександра Турчинова. Заступник секретаря РНБО Вікторія Сюмар повідомила: «У той же час в. о. міністра оборони Ігорю Тенюху у зв’язку з цією справою оголошено догану».

У всякому разі у відстороненні контр-адмірала Дениса Березовського лишилось багато незрозумілого. На превеликий жаль, усі причетні до цієї історії схильні перекладати провину один на одного, а згадане оголошення догани взагалі видається смішним.

Той же капітан 2-го рангу ВМС України, який просив не називати його імені, розповів про мотиви зради Березовського: «Що стосується самого Березовського, то Денис за своєю природою характеризувався військово-морськими офіцерами України як екстраверт, людина дуже експресивна, із жорсткою манерою поведінки». Офіцери, з якими ми спілкувалися під час написання цієї книги, одностайно звернули увагу на, дослівно, «неприродну манеру поведінки» Дениса Березовського на відео, коли він зустрічався з офіцерами ВМС України й переконував їх перейти на бік Росії. Усі офіцери зауважили, що Березовський — завжди дуже швидкий у прийнятті рішень — на відео має сповільнене мовлення, дуже довго ухвалює рішення, ніби під дією якогось медичного препарату. Під час анексії Криму Денис Березовський особисто давав команди підлеглим офіцерам здавати зброю, але у відповідь вірні присязі українські офіцери вимагали від нього письмового наказу.

Начальник управління Кримського територіального командування ВВ України Микола Балан заявив у відеозверненні: «У нас достатньо сил і засобів від радикальних, сепаратистських, будь-яких проявів. Усі військовослужбовці на сто відсотків на сьогоднішній день є вірними своїй присязі та своєму військовому обов’язку». Він нагадав, що головним завданням ввірених йому військ є «не допустити порушень громадського порядку на території Автономної Республіки Крим, на маршрутах патрулювання зони відповідальності Кримського територіального командування»258.

Тим не менше саме Внутрішні війська, особливо кримські, — опора режиму Януковича й виконавці всієї чорнової роботи під час Євромайдану — виявилися чи то неспроможними, чи немотивованими виконувати накази вищого керівництва держави, хоча наявних у них сил було достатньо, щоби припинити заколот і захоплення влади сепаратистами в перші ж дні. Максимум, що вони робили, — як випливає з повідомлень ЗМІ — це стояли по периметру захопленої будівлі ВРК і навіть не намагалися тиснути на загарбників — хоч би перекривати воду чи вимикати електроенергію. Проте в підсумку саме військові містечка підрозділів ВВ «зеленим чоловічкам» і «самообороні» Аксьонова, навіть попри спроби підкупу, захопити не вдалося.

Микола Балан прокоментував випадки підкупу українських військових: «Я знаю, що в Севастополі командирові полку Внутрішніх військ пропонували значну суму тільки за те, щоби він склав зброю, не віддав — а склав, і щоби не йшли ані в місто, ані на службу. На службу вони й так не виходили — я їм заборонив, адже з поодинокими військовослужбовцями, що рухаються по два, по три, може статися прецедент: можуть узяти в заручники, утримувати й так далі, тому ми сиділи тільки в містечках і охороняли свої об’єкти, а на службу з охорони суспільного порядку в цей період ми не виділяли особовий склад. Ось тоді командирові полку пропонували, тоді ж це було опубліковано в Інтернеті — я просто не пам’ятаю суму, не хочу бути неточним, але вона була значна. Він не погодився, але до того ж доповів згідно з наказом, що йому запропонували, але він відкинув цю пропозицію й продовжує виконувати обов’язки. Він залишився в Криму, він родом звідти, дружина звідти, батьки там живуть. Зараз не знаю, чи він звільнився, чи служить, але не виїхав. Ось такий випадок був. І мені пропонували різні блага, щоби територіальне командування здалося. Пропонували житло в Москві, подальшу службу, казали, що „у вас буде нормальне, небідне існування“, російські паспорти для мене й усіх моїх родичів протягом 24 годин. Але в мене навіть таких думок не було. Єдине — коли прийшла делегація з нової Ради міністрів, від Аксьонова, з Верховної Ради Криму, три чи чотири людини, — я відмовився зустрічатися з ними в себе — щоби їх не впускати, не створювати прецедент».

Військово-морська база в Севастополі є єдиною в теплих водах у розпорядженні РФ та єдиним місцем на Чорному морі, що не належить НАТО, не рахуючи Грузії. Крім того, це найважливіший стратегічний об’єкт для переведення військових сил у зону Середземномор’я. Через неї Росія постачала військами й технікою режим Башар Аль-Ассада протягом усієї громадянської війни в Сирії. Іншими словами, утративши Севастополь, Росія автоматично втратить статус глобальної військової сили259.

Росія не хоче війни з Україною й готова підтримувати всі сили в цій країні, які виступають за зміцнення відносин Москви та Києва — про це в ефірі телеканалу «Россия-1» заявив статс-секретар, заступник голови МЗС РФ Григорій Карасін, повідомляє «Інтерфакс-Україна»: «Ми проти того, щоб у такій термінології обговорювати наші відносини з близькою нам Україною»260.

Близько 16:00 оточеній 36-й окремій бригаді берегової оборони ВМС України в Перевальному поставлено ультиматум — здати зброю, поставити техніку в бокси й пропустити сторонніх осіб на територію військової частини.

Пьотр Андрусєчко так прокоментував своє відвідання Криму цього дня: «Перевальне було оточене „зеленими чоловічками“. Там просто ми трішки через браму розмовляли з офіцерами, з тими солдатами, котрі там стояли, і з офіцером — заступником командира, що вийшов і нам розказував, яка ситуація.

Більше ми спілкувалися з такими ж рядовими зі сторони тих бойовиків чи з другої».