Розділ «ТЕМА 9. МІЖНАРОДНА ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ»

→ диверсифікувати інвестиції за країнами, вилами цінних паперів;

→ сферами економіки та фінансовими інструментами;

→ збільшити частку інвестицій у безризикові активи; вибирати менш ризиковані активи та валюти інвестицій на основі

→ прогнозу їх якості; приймати спеціальні заходи для захисту від несприятливої зміни ціни активу та (або) валютного курсу.

Міжнародні портфельні інвестиції, на відміну від прямих, більш ліквідні, рухливі та чутливі до ситуації на фінансових ринках. Портфельному інвесторові однаково, в яку сферу або компанію вкладати, бо критеріями інвестування є лише рівень доходів та перспективи зниження ризику. У разі погіршення ситуації на ринках та зростання ризику портфельний інвестор може вилучити свої інвестиції набагато швидше, ніж прямий інвестор.

Міжнародний ринок портфельних інвестицій значно менший, ніж сукупний внутрішній ринок таких інвестицій. Інституційні та індивідуальні інвестори досі надають перевагу національним цінним паперам. Але слід зазначити, що в більшості промислово розвинутих країнах спостерігається тенденція, хоч і повільного, але поступового зростання операцій з іноземними цінними паперами.

Ознаками активізації міжнародних портфельних інвестицій є

È збільшення питомої ваги іноземних цінних паперів у портфелях пенсійних фондів;

È збільшення кількості міжнародних та глобальних інвестиційних фондів і зростання вартості їхніх активів;

È збільшення практики емісії в США американських депозитарних розписок на іноземні акції;

È збільшення випадків реєстрації транснаціональними компаніями своїх цінних паперів на зарубіжних ринках акцій;

È поширення практики розповсюдження акцій філій ТНК серед місцевих інвесторів.

До основних причин зростання міжнародних портфельних інвестицій належать такі:

◊ лібералізація та дерегуляція фінансових ринків;

◊ намагання інституційних інвесторів знизити ризики шляхом міжнародної диверсифікації портфеля;

◊ поява додаткових джерел фінансування внаслідок збільшення обсягу ринку євровалют та національних грошових ринків;

◊ значна перебудова та модернізація роботи провідних фондових бірж світу;

◊ зростання обсягу необхідної для інвесторів інформації про зарубіжні ринки цінних паперів.

Більш ніж 90 % міжнародних портфельних інвестицій здійснюються між промислово розвинутими країнами. Понад 2/3 сукупної капіталізації рпнку акцій припадають на три найбільші ринки (США, Японія, Велика Британія).

В останнє десятиріччя зростає значення нових ринків (нові індустріальні країни, країни з перехідною економікою). Ці ринки надають інвесторам можливості отримувати більші доходи, проте характеризуються значно більшою ризикованістю. [14, С. 336]