Розділ «8.4. МЕТОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ СТРУКТУРИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ»

У фірми інвестують тому, щo хочуть одержати більше доходів. Припускаємо. що, коли фірма інвестує кошти від щойно випущених нових облігацій. ДВКП зростає до 50 %, а ДНА подвоюється. За цих умов рівень фінансового левериджу стає рівним - 100 %/50 % = 2,00.

Це означає, що за цієї фінансової структури фірми будь-яка зміна розміру ДВПП у відсотковому значенні призводить до відповідної подвійної зміни ДНА у відсотковому значенні. Якщо вираховувати рівень фінансового леверіджу фірми у певний момент, рівняння стає таким:

Наприклад, порівняємо рівень фінансового леверіджу (РФЛ) для фірми А та фірми Б. представлених у таблиці 8.7.

РФЛА = 100 000 грн /100 000 грн = 1,00

РФЛБ= 100 000 гри/ (100 000 грн - 10000 грн)= 1,11

Таким чином, фірма В має вищий рівень фінансового леверіджу, ніж фірма А. У фірми А немає боргів. Отже, будь-яка відносна зміна ДВКП призводить до такої ж відносної зміни чистого доходу.

Співвідношення В/К фірми Б становить 50 %. Якщо ДВКП фірми Б зростає на певний відсоток, то її чистий дохід відповідно зростає у 1,11 рази.

Загалом, чим вища заборгованість, тим вищий рівень фінансового леверіджу. Проте леверідж працює в обох напрямах. Наприклад, коли рівень фінансового леверіджу має значення 2,00, зменшення ДВКП на 1 % зменшує ДНА на 2 %. Отож, чим вищий фінансовий леверідж, тим мінливішими стануть доходи на акцію, а фірма - більш ризикованою.

Таким чином, можна зробити висновок, що фінансовий леверідж призводить до підвищення вартості фірми. Коли заборгованість стає дуже високою у порівняно, з власним капіталом, то фінансовий ризик і шанси неплатоспроможності (неспроможність сплатити борги) зростають, тому, ймовірніше, ринкова вартість фірми впаде. Мста підприємства - знайти такий рівень фінансового леверіджу (В/К), який не призводить до значних змін доходу на акцію фірми і не насторожує інвесторів щодо зростаючого ризику неплатоспроможності.

Враховуючи інтереси власників компанії, підприємствам необхідно мати реальну можливість оптимізації структури капіталу інвестиційного проекту за рахунок вибору такого її варіанта, при якому досягається максимальний рівень ефективності використання власних коштів та мінімізується фінансовий ризик.

При визначенні оптимальної структури джерел фінансування інвестиційних проектів часто використовують співвідношення "рентабельність - фінансовий ризик" (l), яке визначається за такою формулою:

де Р - річний розмір проектного прибутку до оподаткування і виплати відсотків;

В - розмір боргового капіталу, направленого на фінансування інвестицій;

Е - розмір власного капіталу, направленого на фінансування інвестицій;

r - середня ставка відсотку по позикових коштах фінансування, коефіцієнт;

r1 - безрискова ставка рентабельності на фінансовому ринку, коефіцієнт;

tax - ставка податку та інших відрахувань з прибутку, коефіцієнт.

Також в оцінці оптимального варіанту структури інвестиційного капіталу. рекомендується додатково використовувати показник терміну окупності (РР), що розраховується за такою формулою:

де ІС - потреба в капіталі зі всіх джерел фінансування.

Розглянемо це на прикладі. За даними таблиці 8.8. визначимо найкращий варіант структури джерел фінансування інвестиційного проекту.