Одним із найпоширеніших видів відповідей на запити користувачів є довідка. Довідка служить одиницею виміру змісту як довідково-бібліографічного обслуговування [22, С.445], так і інформаційного обслуговування в цілому.
З точки зору бібліографічної технології, довідка - поняття складне, і включає такі складові як: разовий запит + пошук + відповідь користувачу. Але найчастіше довідкою називають власне відповідь користувачу, що є найбільш правильним, оскільки практика свідчить про доцільність розділення запитів і відповідей у процесі обліку як самостійних його об'єктів [15].
Для оцінки рівня довідково-бібліографічного обслуговування в конкретній бібліотеці суттєвий поділ довідок на внутрішні і зовнішні. Внутрішні довідки виконуються у безпосередньому контакті з користувачами. Зовнішні довідки виконуються за запитами, які надходять від віддалених користувачів каналами зв'язку (телефон, традиційна й електронна пошта та ін.). В останні роки отримав поширення такий різновид зовнішніх довідок як "віртуальна" - довідка, виконана віртуальною довідковою службою в режимі on-line через мережу Інтернет.
За формою доведення інформації до користувачів довідки поділяються на письмові та усні. Використання новин інформаційних технологій додало до них довідки електронні [22, C.447], або довідки, виконані в автоматизованому режимі. З усіх відомих визначень письмової довідки найбільш лаконічним і точним уявляється наступне:
Письмова бібліографічна довідка - бібліографічна довідка, яка доведена до користувача в документально зафіксованій формі [6, C.5],
Усна довідка визначається як сукупність відомостей про джерела інформації, що повідомляються в усній формі у відповідь на конкретний запит разового характеру, який вимагає використання довідково-бібліографічного апарату [14, C.48] або як "бібліографічна довідка, доведена до користувача в усній формі" [6, C.5].
В останні роки бібліографами робилися спроби розширити поняття довідки. Так, Н. Бекжанова обґрунтувала появу "дослідницької довідки", яка визначається як структурований "набір фактичних даних" + аналіз і синтез цих даних. Різновидом дослідницької довідки є біографічна довідка - "бібліографічна реконструкція біографії" [4].
М. Екстрем запропонував фасетну класифікацію довідок, виконуваних у ході оперативного довідково-бібліографічного обслуговування (тобто усних) [26].
За змістом (фасет А) були виділені такі види довідок:
А 1 - документографічні довідки - надання інформації про літературу:
А 1.1 - надання відомостей про певний об'єкт: А 1.1.1 - уточнення бібліографічних даних; А 1.1.2 - місцезнаходження документів
А 1.2 - надання інформації без орієнтації на певний документ (тематичні довідки);
А 2 - фактографічні довідки - надання інформації по суті питання;
А 3 - направляючі довідки - надання інформації про місцезнаходження відділів, фондів, каталогів або окремих видань в бібліотеці.
Підлягають також обліку рівень контакту з читачем (фасет Б); тривалості виконання довідки - оперативна і неоперативна (фасет В); режим виконання довідки (фасет Г) - довідки, виконані в традиційному режимі (Г 1) і довідки, виконані в автоматизованому режимі (Г 2).
У результаті аналізу складається її фасетна формула, яка може виглядати наступним чином: А 1.2: Б 1.1: В 2: Г1.
Відповідно до роду інформації, яка видається, усе різноманіття довідок прийнято зводити до чотирьох типів: фактографічного і трьох бібліографічних. У свою чергу, бібліографічні довідки поділяються на:
• тематичні;
• уточнюючі;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи інформаційно-аналітичної діяльності» автора Захарова І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Довідка як форма інформаційного, інформаційно-бібліографічного обслуговування“ на сторінці 1. Приємного читання.
