Розділ «Додому»

Пригоди на Шостому континенті

и вирушаємо додому. Сьогодні вранці «Форміка» довго, незвичайно довго гуде. Прощаємося з Массауа, з її морем, з Дахлаком, з друзями — тубільцями та італійцями, які прийшли на набережну, щоб востаннє побачитись з нами. Відпливаємо в Італію.

Але по дорозі додому ми ще зробимо кілька зупинок. Баск'єрі та я переконали Вайлаті затриматися на пару діб у північній частині Червоного моря, щоб дати можливість науковцям поповнити свої колекції експонатами підводної флори та фауни цієї зони. Одночасно і ми, кінооператори, пригадуючи спуски біля Шадвану по дорозі в Массауа, сподіваємося «накрутити» чудові кадри. Вайлаті дає згоду: перша зупинка — біля коралового бар'єра Мерса Халіб, у територіальних водах Судану.

Чотири дні нас трошки гойдає, і ми повільно, миля за милею йдемо на північ. Вільного часу скільки завгодно, проводимо його в розмовах про пригоди, ще такі яскраві в нашій пам'яті. Одночасно намагаємось упорядкувати наші думки та враження.


СМЕРТЬ ДЕЛЬФІНІВ І ШТОРМИ


Сьогодні море спокійне, і за кормою з'явилося шість чи сім дельфінів. Один з них, найбільший, вистрибує з води, піднімаючи велику хмару бризок, пірнає під кіль судна і за мить знову вилітає на поверхню. Мені вдалося загнати йому в потилицю гарпун.

П'ять місяців тому, коли ми відпливли з острова Кріт, через кілька годин після такого ж самого удару гарпуна налетів шторм. Тоді пораненого дельфіна витягли на палубу, він лежав на боці і довго плакав перед смертю, його паща відкривалася і закривалася, і з неї вилітав стогін, який дуже тривожив команду.

— От побачите, буде шторм! В дельфінів не можна стріляти!

— Так, шторм обов'язково буде… Дельфіни своїм плачем скликають вітри.

Ми сміялися тоді над цими забобонами, а тої ж ночі ледве не пішли на корм рибам. Що було, то було.

Сьогодні, вмостившись на кормі й стискаючи у руках зброю, я відчуваю на собі погляд капітана, що нагадує мені про випадок п'ять місяців тому. Та я все одно піднімаю обидві руки вгору і чекаю того моменту, коли дельфін вискочить з води, щоб простромити його гарпуном. Якщо влучу, настрій капітана обов'язково зіпсується.

— Ага! Ось він!

— Є! — горлає Баск'єрі, помітивши, як вістря гарпуна, який я щосили кинув униз, пробило шкіру дельфіна, що негайно пірнає під судно.

— Є! Є! — кричу і я, біжучи вздовж фальшборту.

— Гей, біля машини! Стоп! — кричить Джорджо.

Трос гарпуна швидко розмотується до самого кінця, яким він прикріплений до гака на фальшборті.

— Добре! Стоп!

Глухий удар. Трос лопнув. І тільки тепер «Форміка» сповільнює хід. Швидкість судна посилила ривок пораненого дельфіна, трос розірвався, і здобич втекла.

Немає дельфіна — не буде й шторму. Пеппе, Мазіно і капітан запевняють нас, що зараз дельфіни ударами хвостів допомагають своєму товаришеві звільнитися від гарпуна. Він залишився жити, і шторму не буде. Несучи вахту біля штурвала «Форміки», я слухаю нескінченні суперечки та розповіді моряків, їхні забобонні легенди, а наше маленьке судно тим часом чотири довгих доби йде на північ.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пригоди на Шостому континенті» автора Квиличи Фолько на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Додому“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи