Розділ 8. Стан і тенденції розвитку державного внутрішнього аудиту в Україні

Реформування фінансового контролю в Україні

До того ж в окремих ЦОВВ під час реорганізації контрольно-ревізійних підрозділів у підрозділи внутрішнього аудиту (на початку 2012 року), не зважаючи на збільшення функціонального навантаження, відбулося скорочення чисельності внутрішніх аудиторів. Так, найбільше скорочення відбулося в системі Казначейства (із 160-ти штатних одиниць і 120-ти фактичних залишилося 99 та 80 посад, відповідно). Незначні скорочення також були проведені в Міністерстві екології та природних ресурсів, Міністерстві енергетики та вугільної промисловості та в Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Слід звернути увагу, що, завдяки взаємодії суб'єктів господарювання та координаційним діям Державної фінансової інспекції України, за результатами аналізу інформації щодо діяльності підрозділів внутрішнього аудиту ЦОВВ за 2012 рік підготовлено доручення Кабінету Міністрів України від 12.03.2013 р. № 6602/1/1-13 щодо забезпечення функціонування, організаційної та функціональної незалежності підрозділів внутрішнього аудиту. Однак, низкою ЦОВВ виправлено ситуацію та здійснено заходи із приведення статусу підрозділів внутрішнього аудиту у відповідність до вимог постанови № 1001 [208].

На рис. 8.4 зображено співвідношення утворених у системі ЦОВВ підрозділів внутрішнього аудиту за їх статусами станом на 31.12.2012 р. і 31.12.2013 р. Аналіз співвідношення утворених у системі ЦОВВ підрозділів внутрішнього аудиту за їх статусами свідчить про те, що не дивлячись на критерії, визначені Постановою № 1001, домінують посадові особи чи підрозділи з найменшої кількості, які не в змозі попереджати системні порушення, сприяти покращенню фінансової дисципліни, виявляти проблеми, що заважають досягненню цілей діяльності.

Співвідношення утворених у системі ЦОВВ підрозділів внутрішнього аудиту за їх статусами станом на 31.12.2012 р. і 31.12.2013 р.

Рис. 8.4. Співвідношення утворених у системі ЦОВВ підрозділів внутрішнього аудиту за їх статусами станом на 31.12.2012 р. і 31.12.2013 р.

Слід звернути увагу, що переважна більшість підрозділів внутрішнього аудиту (88 %) мають самостійний статус та підпорядковані керівнику органу, як того вимагає Порядок № 1001 [208].

Результати аналізу звітів про діяльність із внутрішнього аудиту станом на 31.12.2013 р. засвідчили, що вісім із 74-ти ЦОВВ (майже 11%), які відзвітували про утворення підрозділів внутрішнього аудиту або введення відповідних посад чи покладання обов'язків із здійснення внутрішнього аудиту на посадових осіб і надалі не забезпечують виконання вимог Постанови № 1001 щодо організаційної незалежності цих підрозділів. Зокрема [208]:

у Державному агентстві лісових ресурсів підрозділ внутрішнього аудиту перебуває у складі Управління державної охорони лісів;

у Міністерстві культури, Міністерстві молоді та спорту підрозділ внутрішнього аудиту підпорядкований на керівнику;

обов'язки зі здійснення внутрішнього аудиту покладено на посадових осіб бухгалтерських, фінансових та інших служб; у Державній авіаційній службі – на працівника Департаменту фінансів та економіки; у Державній архівній службі – на начальника відділу планово-економічної діяльності та бюджетної звітності; у Державній пробірній службі – на заступника директора Департаменту пробірного контролю та контрольно- наглядової роботи; у Державній службі з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДУ та інших соціально небезпечних захворювань – на головного спеціаліста сектору з міжнародних зв'язків та зв'язків з громадськістю; у Державній інспекції навчальних закладів – на начальника відділу взаємодії з громадськістю та ЗМІ і міжнародного співробітництва.

Повертаючись до рис. 8.3, необхідно зауважити, що чисельність співробітників підрозділів внутрішнього аудиту становить понад 1 750 осіб (і це лише в системі ЦОВВ, тобто без врахування потреб місцевих органів виконавчої влади). Зрозуміло, що підготовчі навчання для ста, а у 2012 році ще для п'ятдесяти внутрішніх аудиторів на рік не можуть задовольнити вимоги вітчизняного державного сектору. Саме тому нині проблеми достатньої кількості кваліфікованих внутрішніх аудиторів є чи не найголовнішим чинником, який заважає повноцінній реалізації функції внутрішнього аудиту в ЦОВВ [209; 210].

Крім того, зазначені проблемні питання призводять до того, що не виконуються заплановані внутрішні аудити, не дотримуються законодавчі вимоги щодо охоплення мережі об'єктів аудиту, а також не забезпечується належна якість внутрішніх аудитів.

Як результат, на сьогодні діяльність внутрішніх аудиторів фактично обмежується проведенням аудитів фінансових та аудитів відповідності, а такі дієві інструменти, як аудит ефективності та комплексний аудит поки що майже не використовуються. Співвідношення напрямів проведених внутрішніх аудитів упродовж 2012 – 2013 pp. наведено на рис. 8.5.

Аналіз результатів діяльності підрозділів внутрішнього аудиту ЦОВВ, наведений на рис. 8.5, засвідчив, що в 2013 році загалом у системі ЦОВВ було проведено 3 556 аудиторських досліджень, що майже на 20 % більше, ніж у 2012 році.

Співвідношення проведених внутрішніх аудитів у 2012 і 2013 роках

Рис. 8.5. Співвідношення проведених внутрішніх аудитів у 2012 і 2013 роках

Найбільша частка проведених ЦОВВ внутрішніх аудитів у 2012 р. й у 2013 р. припадала на фінансові аудити та/або аудити відповідності. У свою чергу, відповідно до поданих звітних даних за всією системою ЦОВВ у 2012 р. було проведено лише вісімнадцять аудитів ефективності та двадцять комплексних, що загалом ледве перевищує 1 % від проведених усіма ЦОВВ аудитів. Однак уже у 2013 р. кількість проведених аудитів ефективності та комплексного аудиту майже у десять разів перевищувала кількість відповідних видів аудиту у 2012 р. та складала 130 та 206 аудитів відповідно. При цьому в 2013 р. спостерігалось збільшення проведених ЦОВВ внутрішніх аудитів ефективності. Водночас їх частка у загальній кількості проведених внутрішніх аудитів залишається вкрай незначною – лише 3 % [209; 210].

Отже, у 2013 році діяльність внутрішніх аудиторів і надалі фактично обмежується проведенням фінансових аудитів та аудитів відповідності (91 % від загальної кількості проведених аудитів), сфера застосування яких обмежується оцінкою лише "обслуговуючих" функцій: ведення бухгалтерського обліку; достовірності фінансової та бюджетної звітності; дотримання планів, процедур, контрактів тощо. Разом з тим незначна кількість аудиту ефективності не дає змоги вказати керівнику на причини системних порушень і проблеми; дати оцінку виконанню повноважень структурними підрозділами щодо втілення бюджетних програм, як це передбачено ст. 20 Бюджетного кодексу та іншими нормативно-правовими актами; визначити якість надання адміністративних послуг, виконання контрольно-наглядових функцій та завдань, визначених актами законодавства; визначити ризики, які негативно впливають на виконання функцій і завдань державного органу.

Необхідно зазначити, що фінансові аудити й аудити відповідності, проведені у 2013 році загалом охопили понад 3,5 тис. підконтрольних об'єктів. На 2,4 тис. (або 66 %) з них були встановлені порушення, що призвели до втрат ресурсів на загальну суму 610,7 млн грн, що у 1,7 рази (або на майже 252,8 млн грн) більше, ніж у 2012 році [209; 210].

При подальшому дослідженні тенденцій розвитку державного внутрішнього аудиту, на думку авторів, доцільно простежити динаміку фінансових порушень, що призвели до втрат матеріальних і фінансових ресурсів у 2012 і 2013 роках (рис. 8.6).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Реформування фінансового контролю в Україні» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 8. Стан і тенденції розвитку державного внутрішнього аудиту в Україні“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Державний фінансовий контроль як форма практичної реалізації контрольної функції фінансів

  • Розділ 2. Оцінка факторів впливу на державний фінансовий контроль суб'єктів господарювання

  • Розділ 3. Фінансово-господарський контроль: роль і значення у забезпеченні фінансової безпеки держави

  • Розділ 4. Державний фінансовий аудит в Україні: теоретико-методичні засади оцінки якості

  • Розділ 5. Теоретичні підходи до визначення сутності та змісту внутрішнього контролю як складової державного внутрішнього фінансового контролю

  • Розділ 6. Організація внутрішнього контролю на підприємстві для забезпечення боротьби з корпоративним шахрайством

  • Розділ 7. Державний внутрішній контроль бюджетних установ в умовах реформування фінансового контролю в Україні

  • Розділ 8. Стан і тенденції розвитку державного внутрішнього аудиту в Україні
  • Розділ 9. Оцінка стану внутрішнього аудиту бюджетних установ

  • Розділ 10. Аудиторські докази в робочих документах аудитора: досвід відображення та напрями удосконалення