реальний приріст промисловості у 2002 році становив 7%. Такий високий темп зростання виробництва в умовах недостатньо високого платоспроможного попиту населення був серед головних факторів дефляції у 2002 році. Індекс споживчих цін становив 99,4 % [18]. Тобто в Україні у 2002р. було вперше зафіксовано дефляцію у розмірі 0,6% після інфляції в 2001році 6,1% і в 2000-му - 25,8%. Цінова ситуація 2002 р. була принципово новою для економіки України. Динаміка цін віддзеркалювала кращу економічну кон'юнктуру, позитивно впливала на формування доходної частини державного бюджету.
Ці тенденції сформувалися під вирішальним впливом монетарної та валютно-курсової політики Національного банку, вони не відображають загальної стабільності української економіки. У таких випадках мова може йти лише про фінансову стабільність грошей, яка не здатна тривалий час бути стійкою.
Це підтверджують дані про рівень інфляції у 2003р., який дорівнював 8,2%, тоді як, за прогнозами Мінекономіки, він мав становити 6%, а потім був підвищений до 7,2%. Упродовж більшої частини року інфляційна динаміка була стійкою, а восени перевищення прогнозного показника інфляції спричинило, насамперед істотне подорожчанням борошна, хліба, хлібобулочних і макаронних виробів - відповідно на 36,2%, 33,8 % та 75,2 % - через поганий врожай зернових, що викликало необхідність закупівлі імпортного зерна за цінами, вищими, ніж вітчизняні, і ліберизацію цін (на борошно та хлібобулочні вироби) впродовж жовтня - листопада. Продовольчі товари у 2003 р. подорожчали на 10,9%, непродовольчі - на 1,5%, послуги - на 5,4%. Таке підвищення цін певною мірою було компенсаційним після дефляції 2002 року. Істотне зростання доходів населення було іншим фактором, який підняв внутрішній споживчий кошик. Також на зростання рівня інфляції вплинув такий чинник, як недостатньо стійкий стан економіки.
Темпи зростання промислового виробництва у 2003 році порівняно з 2002 роком зросли майже вдвічі й становили 15,8%. Таким високим темпам зростання промислового виробництва сприяли ціни на продукцію українського експорту (метали та хімічна продукція), збільшення інвестиційного попиту підприємствами металургійного комплексу та прискорення темпів зростання у машинобудуванні та харчовій промисловості. Зростанню промислового виробництва сприяло також і збільшення рефінансування банків та кредитування економіки (на 61,4%) й фізичних осіб (2,7 раза).
Зростання інфляції в Україні у у 2003 році не становило загрози національній економіці, оскільки це типово для країни, яка переживає перехідний період і має відносно високі темпи зростання економіки.
На початку 2004 року уряд прогнозував зниження темпів інфляції до 5,8% - 6,3%. Однак індекс споживчих цін за дев'ять місяців 2004 року становив вже 105,6%. Незважаючи на тиск влади, яка адміністративно регулює ціни на продовольчі товари і нафтопродукти, споживчі ціни постійно і досить швидко повзуть вгору. Оптові ціни виробників промислової продукції зі січня по вересень зросли на 18,4%.
Стрибок цін, який загрожує Україні у зв'язку із швидким зростанням економіки і передвиборчих щедрот Кабміну (який підвищує пенсії і виплачує борги за облігаціями держзаймів, що з'їла гіперінфляція) лихоманить грошово-кредитний ринок держави.
У результаті в жовтні 2004 Нацбанк був вимушений підвищити свою облікову ставку до 8%, а в 2005 р. до 9,5%. Це нова ціна грошей, якими центральний банк кредитує систему комерційних банків.
Ці негативні показники свідчать про штучну стабілізацію національної валюти за рахунок майже тільки монетарних чинників, що у свою чергу може звести нанівець антиінфляційний ефект грошово-кредитної політики.
Розглянуті питання дають підставу зробити такий узагальнюючий висновок: грошово-кредитна політика НБУ має досить значний потенціал антиінфляційного впливу, однак його ефективне використання для макроекономічної стабілізації можливо лише за умови, що в самій економіці будуть проводитися адекватні стабілізаційні заходи - структурна перебудова виробництва, приватизація і наступна реконструкція підприємств, посилення фінансової дисципліни.
Оскільки інфляція - це складний процес, що залежить від співвідношення багатьох економічних процесів - внутрішніх і зовнішніх, - то без комплексного оздоровлення усієї економіки неможливе оздоровлення грошово-кредитної та фінансової систем.
Отже, розвиток інфляції як системного утворення в період ринкової трансформації планово-розподільчої економічної системи в Україні можна умовно поділити на чотири етапи (табл. 5.2).
Таблиця 5.2.
Історичні аспекти розвитку інфляції в Україні (1985 - вересень 1996рр.)
| І етап (1985 - 1991рр.) | ||
| Основні характеристики | Наслідки | |
| 1. Повзуча інфляція (середньорічний темп інфляції до жовтня 1991 року становив до 10%). 2. Інфляція попиту виявилась у прихованій формі. | 1. Відрив платоспроможного попиту від вартості товарної маси (товарний дефіцит). 2. Надмірні цінові дотації на основні групи товарів. 3. Зниження економічних стимулів виробництва. 4. Низька якість продукції. 5. Поширення спекуляції у сфері торгівлі та зростання цін на "чорному" ринку. 6. Зниження ринкового курсу національної валюти. | |
| Основні причини | ||
| 1. Дономінація державного монополізму та відсутність конкуренції. 2. Великі диспропорції в економіці. 3. Товарно-грошова розбалансованість економіки. 4. Надлишкова емісія грошей, що значною мірою перевищувала товарну масу. 5. Великий інфляційний "спадок" у вигляді вкладів населення у банках (117,0 млрд. крб.) | ||
| II етап (1992- 1994 рр.) | ||
| Основні характеристики | Наслідки | |
| 1. Гіперінфляція (максимальний рівень інфляції у 1993 р.-10256,0%). 2. Інформація попиту виявилась як у відкритій, так і у прихованій формі. | 1. Зменшення податкової бази, тобто загальної оцінки реальних доходів, які підлягають оподаткуванню. 2. Значне зниження виробництва та його ефективності. 3. Криміналізація економіки, поширення тіньової економіки. 4. Посилення кризи неплатежів, різке зростання взаємної заборгованості підприємств. 5. Зростання цін на енергоресурси на внутрішньому ринку і збільшення зовнішньої заборгованості. 6. Зниження рівня життя населення, безробіття. 7. Знецінення національної валюти. | |
| Основні | причини | |
| 1. Катастрофічно великі обсяги кредитних емісій. 2. Зростання дефіциту бюджету та його монетизація (емісійне покриття). 3. Диспропорції у структурі податкових надходжень. 4. Фінансування дефіциту державного бюджету здійснювалось на кредитній основі, за рахунок прямого кредитування Національним банком України уряду. 5. Податкова політика була фіскальною, а не стимулюючою. 6. Значне подорожчання кредиту. 7. Зростання цін на імпортовані товари (передусім на енергоносії). 8. Доларизація української економіки. 9. Вивезення капіталу з України. 10. Зростання державного боргу. | ||
| 11. Бартеризація зовнішньоекономічної діяльності. | ||
| ІІІ етап (1995 - вересень 1996 pp.) | ||
| Основні характеристики | Наслідки | |
| 1. Відбувається перехід від гіперінфляції до галопуючої. 2. Переважала саме інфляція витрат. | 1. Результати жорсткої грошово-кредитної політики: знизилась інфляція, квазістабілізувався курс карбованця, сповільнились темпи зниження виробництва. 2. Інфляція ще не припинена, тому мають місце явища: - створення значної заборгованості із виплат з бюджету; - платіжна криза; - бартеризація економічних відносин; - безробіття. | |
| Основні причини інфляції та інструменти антиінфляційної політики | ||
| 1. Перехід від експансійної до жорсткої рестрикційної грошово-кредитної політики НБУ. | ||
| IV етап (2001 -до теперішнього часу.) | ||
| Основні характеристики | Наслідки | |
| 1. Відбувається перехід від галопуючої до повзучої інформації (починаючи з 2001 року рівень інфляції став нижче 10%) | 1. Протягом останіх п'яти років спостерігається, хоча не досить значне, але економічне зростання | |
5.2. Грошова реформа як інструмент стабілізації грошового обігу
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гроші та кредит» автора Алєксєєв I.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕМА 5. ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИ“ на сторінці 7. Приємного читання.
