Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення)

До всього нового відносяться з презирством, так як воно з’являється із темряви. Ця темрява – це янгол-охоронець. Будучи непомітним, нове стає силою. Якби з самого початку воно кидалося б в очі, то старе б пустило б в хід всі свої існуючі сили проти нього та задушило б нове при його народженні.

_______

З урядами буває, на щастя для людства, те ж, що, на жаль! властиве й лікарям, на лихо для людства: поки зло тільки ще виникає, воно вислизає від їх очей, але ж будь-яке радикальне нововведення з їх точки зору є злом; коли ж вони його помічають, то зло вже виявляється невиліковним.

_______

У чому найкращий показник того, що у релігії вже немає більше внутрішньої життєвої сили? У тому, що князі цього світу пропонують їй свою допомогу, щоб знову поставити її на ноги.

_______

Справжні якості людини виявляються лише тоді, коли настав час проявити, довести їх на ділі. Хто, будучи студентом, грав роль німецького імператора, той, мабуть, будучи імператором, став би грати роль студента.

_______

«Лютер спочатку не передбачав зайти так далеко, як це здавалося». А саме такий шлях – вірний. Хто спочатку ставить за мету те, що може бути мимовільним, вимушеним наслідком розвитку, той не досягає цілі.

_______

Суто історичні діяння – лише ті, котрі не передують свідомості, а за котрими свідомість слідує; ціль та смисл їх стають очевидними, коли вони вже є досконалими.

_______

«Вам дозволено пройти до цього місця, але ні кроку далі». Яка безглузда передбачливість! Надай нам лише можливість йти, і ти можеш бути впевненим, що ми не будемо лише йти, але й присядемо. Твоя справа – дозволити нам рухатися; але ставити межу цьому рухові – це вже справа життя, історії.

_______

Немає нічого безглуздішого, як визнавати необхідність якої-небудь реформації, обґрунтовуючи право на цю реформацію зводом громадянських або канонічних законів. Кардинал казав про Лютера: «Я ще б міг змиритися з його вченням, але це реформаторство із глушинестерпне». Чи те ще буває, мій дорогий панове кардинале! Із колегії кардиналів виходять лише папи, але не реформатори. Реформація ніколи не виникає в найкращій юридичній формі, але завжди проявляється лише своєрідним, неочікуваним, незаконним чином. Лише той, хто має розум та мужність реформатора, має на це право. Кожний реформатор неминуче є узурпатором, кожна реформація – духовним насиллям.

_______

Розум пише, але робить історію пристрасть. Тому все нове виявляє несправедливість до старого. Не історичні діячі, а історіографи мають дозвілля та ставлять собі за мету віддавати справедливість також і старому. «Чистий», неупереджений розум, історична совість пробуджуються лише тоді, коли справа вже давно зроблена. Мислити можна, не допускаючи жодної несправедливості по відношенню до будь-кого і не завдаючи йому болю, адже для цього потрібна лише голова; але діяти неможливо, не рухаючись усім тілом, тобто не рухаючись в усі сторони і не завдаючи збитків, навіть всупереч бажанню.

_______

Справжнього ти не взнаєш, виходячи з історії; адже для тебе історія виявляє лише схожість явища з іншим явищем, що вже минуло, а не його відмінність, не його індивідуальність, не його своєрідність; справжнє може бути пізнаним лише безпосередньо через самого себе. І ти розумієш сучасність лише в тому випадку, якщо ти сам вже не належиш до минулого, а належиш до теперішнього, не до мертвих, а до живих.

_______