Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення)

Заключне слово

Тут я хотів би повернутися до самого початку своєї розповіді, до того місця, де я, закінчивши оповідання про роки своєї юності і своєї трудової діяльності, звернувся до думок, діяльності і досвіду останніх 12 років мого життя.

Я робив це відверто, в повну міру своїх можливостей і буду почувати себе цілком винагородженим, якщо мені вдалося викликати інтерес, опинившись корисним читачу, якому дякую за його терпіння. Окресливши основні контури мети для людства і, сподіваюсь, переконавши читача в їхній нагальній необхідності, я завершую і цю главу мого життя. Я повний рішучості й надалі не припиняти роздумів про людину, про її майбутнє, хоча не знаю ще, яким стане наступний період і як довго він триватиме. Моє найбільше бажання - зробити внесок - хоча б в тій малій мірі, що доступна одній людині, - у відродження людського духу, бо без цього людська система опиниться в полоні понять або крайніх обставин, що погрожують неминучим знищенням. Але я вірю в людину і вірю у людську революцію, яка, нехай, через величезні жертви та страждання, приведе її до кінцевого тріумфу.

Закінчити я хочу словом, яке рідко вживав на сторінках цієї книги, і слово це - любов.Мені пощастило жити вільною людиною, я залишався нею навіть у в’язниці, і помру теж вільним. Але це мало б небагато сенсу, якби я не був пов’заний глибоким почуттям братерської любові з іншими представниками роду людського. Головне – людська особистість, вона важливіша за будь-які справи і будь-які ідеї, бо всі вони без людей нічого не значать. А головне в кожному з нас і в нашому житті - пута любові; адже тільки завдяки їм наше життя перестає бути стислим епізодом і набуває сенсу вічності.

Ауре л ио Печчеи. Человеческие качества. // Шесть целей для человечества. Москва 1980., – 302 с. – Фрагменти у порядкувала та переклала Гончаренко М.М. С. 259 – 28 0 .

Фоєрбах, Людвіг

(1804 – 1872)

Німецький філософ, представник класичної німецької філософії. Головним завданням своєї філософії Фоєрбах вважав відповідь на питання – якою є справжня природа людини, як визначити її шлях до щастя? Для розкриття природи людини застосовує поняття любові. Подальший прогрес людства Фоєрбах вбачав в утвердженні нової філософії – релігії, що культивуватиме любов людини до людини як до Бога. Безсмертя принципово заперечував, вважав його марнотною мрією.

ФРАГМЕНТИ ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ МОЄЇ ФІЛОСОФСЬКОЇ БІОГРАФІЇ.

(1822)

СУМНІВИ

Як мислення відноситься до буття, як логіка відноситься до природи? Чи обґрунтований перехід від однієї до другої? У чому корінь неминучості, принципу цього переходу? У межах логіки ми вбачаємо, як прості визначення, наприклад, буття, ніщо, щось, інше, кінечне, безкінечне, сутність, явище, - переходять одне в одне та взаємно одне одного скасовують, але самі по собі вони – абстрактні, односторонні, заперечні визначення; разом з тим, як може ця ідея , що охоплює всі данні визначення в усій повноті, виявитися такою ж категорією, як всі ці кінцеві її визначення? Неминучість логічного процесу є заперечність, властива логічним визначенням. Але що таке заперечне в абсолютній, довершеній ідеї? Тільките, що вона знаходиться лише в стихії мислення? Але звідки тобі відомо, що існує іншастихія? Із логіки? У жодному випадку; адже як раз логіка сама по собі знає лише про себе, лише про мислення. Отже, «інше» логіки дедукується не із логіки, не логічним, а алогічним шляхом, іншими словами, логіка лише тому переходить у природу, що мислячий суб’єкт поза логікою наштовхується на безпосереднє буття, на природу, змушений до визнання її завдяки безпосередньої, тобто природної, точки зору. Не було б природи, ніколи логіка, ця непорочна діва, не породила б її із себе.

________

Яке ж відношення філософії до релігії? – Гегель вельми наполягав на порозумінні філософії з релігією, саме з вченням християнської релігії. При всьому тому він бере релігію лише як ступінь духу. В будь-якому випадку, існуючі релігії містять нескінченно багато огидного та несумісного з істиною. Але чи не слід би саму релігію зрозуміти у більш загальному смислі? А порозуміння з філософією чи не повинно полягати лише у визнанні та виправданні певних вчень? Чи немає якогось іншого виду порозуміння?

________

Яке ж відношення філософії Гегеля до сучасності та майбутнього? У якості світу думки чи не є вона світом минулого? Чи не зводиться вона до спогаду людства про те, чим воно було, але чим воно більше не є?

_______

1828

ДИСЕРТАЦІЯ

(про єдиний, універсальний, безкінечний розум)