TextBook Ксенофонт. Воспоминания о Сократе. — М., 1993.
Левек П. Эллинистический мир. — М., 1989.
Лукреций Кар. О природе вещей. — М., 1958.
Марк Аврелий. Наедине с собой. — К.; Черкассы, 1993.
Марк Аврелий Антоний. Размышления. — СПб., 1993.
Платон. Сочинения : в 3 т. — М., 1968—1972. — Т. 1—3.
Плотин. Эннеады. — 1996.
Рассел Б. Історія західної філософії. — К, 1995 (ч. П—Ш).
Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. — СПб., 1994 (кн. I, ч. 3—12).
Сенека. Моральні листи до Луцілія. — К., 1996.
Цицерон. Философские трактаты. М., 1985.
Чанышев А. Н. Курс лекций по древней философии. М., 1981.
Чанышев А. П. Курс лекций по древней и средневековой философии. — М., 1991.
Ямвлих Халкидский. О египетских мистериях. — М., 1995.
Янарас Христос. Нерозривна філософія. — К, 2000.
Розділ 3 СЕРЕДНЬОВІЧНА ДУМКА В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ
Формування середньовічної філософської парадигми
Феодальний спосіб життя, який був панівним у європейському середньовіччі, на відміну від античності (орієнтованої на предметно-речове бачення світу), формував бачення реальності «за образом і подобою» духу. В цьому плані людина феодального суспільства постає «духовною» людиною, тобто такою, що усвідомлює себе насамперед «одухотвореною» (такою, що має душу), а не просто тілесною (чи природною) істотою. Адже навіть власність феодала становили передусім (і безпосередню) люди, або, як було прийнято тоді висловлюватися, — «душі» (згадаймо, що гоголівський Чичиков скуповував саме «душі», оскільки соціальний статус поміщика визначався кількістю «душ», якими він володів, а не розмірами земельних угідь).
Безпосереднім виявом особистісно-людського характеру соціальних відносин феодальної доби і виступає духовність. Не заперечуючи реальності речового світу, суспільна свідомість середньовіччя тлумачить її як «зовнішню видимість» більш фундаментальної реальності — духовного світу. Тому ключ до розв’язання всіх, у тому числі й суто «земних», проблем середньовічна людина шукає у сфері духу.
На цьому «ґрунті» і починає формуватися нова (середньовічна) філософська парадигма, ідейно-світоглядним змістом якої стає духовно-ідеальне тлумачення реальності. Оскільки ж найдосконалішим (так би мовити, «найконцентрованішим») втіленням духовності мислиться Бог, то теологія (богослов’я) підноситься за цих умов на рівень «найголовнішого» знання, здатного дати вичерпні відповіді на
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія як історія філософії: Підручник» автора Колектив авторів на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина І ОРІЄНТАЛЬНА І ОКЦИДЕНТАЛЬНА ФІЛОСОФСЬКІ ПАРАДИГМИ“ на сторінці 8. Приємного читання.