Розділ «7. ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА І СТАН СИСТЕМИ "ЛЮДИНА - СВІТ". ДІАЛЕКТИКА ТА ЇЇ АЛЬТЕРНАТИВИ»

Таким чином, розвиток — це процес становлення, існування, функціонування систем, поступальної, спрямованої їх зміни, заміни одних систем іншими. Розвиток містить у собі висхідну і спадну ланки, що характеризують становлення і функціонування системи від її зародження і до загибелі, переходу в нову систему. Система тут розглядається як певна цілісність, здатна до саморозвитку, самовдосконалення.

Основні форми загальних зв'язків і закони розвитку

Взаємозалежність, взаємозумовленість, взаємопереходи одних явищ в інші становлять загальну властивість матерії. Серед безлічі форм зв'язків і відносин особливе місце займають універсальні зв'язки, що виявляються у всіх сферах дійсності, пронизують усі без винятку форми взаємодії між предметами, явищами, процесами. Усвідомлення цих універсальних, всезагальних зв'язків і відносин, їх значення в життєдіяльності людини знаходить свій вираз в системі категорій. Категорії, у міру їх усвідомлення, орієнтують людину на пізнання глибинних, сутнісних зв'язків і відносин, визначають кут зору, під яким людина розглядає світ, визначає характер свого ставлення до світу і до себе.

З поняттям всезагальних зв'язків тісно пов'язане поняття закону. У процесі практичного і пізнавального освоєння світу людина переконується, що в оточуючому її світі й у ній самій існує не просто хаос розрізнених змін, а все підкоряється певному порядку, послідовності, спрямованості. Так, планети в сонячній системі розташовані у певному порядку і рухаються по своїх постійних орбітах. У рослинному і тваринному світі теж спостерігається певний порядок і спрямованість зміни поколінь, одних видів іншими. Ця особливість зв'язків відносин знаходить свій вираз в законі.

Закон — це система об'єктивних, необхідних, істотних, стійких, повторюваних зв'язків і відносин між предметами, явищами, процесами. Закони можуть виражати тенденції розвитку якоїсь сфери дійсності (закон спадковості) чи бути загальними (закон збереження і перетворення енергії). Є закони природи, закони суспільного розвитку, закони мислення.

Є закони динамічні і статистичні. Динамічні закони виражають послідовність і спрямованість розвитку. На основі їх знання виникає можливість передбачення результатів дії цих законів.

Статистичні закони виражають насамперед кількісні зміни, що характеризуються загальними ознаками, особливостями. Серед величезної кількості подій, фактів, змін однотипні зміни, їх збільшення, зменшення, стабільність дозволяють судити про процеси, що відбуваються в цьому величезному і різноманітному світі. Так, за опитуванням значної кількості людей про їх відношення до яких-небудь подій, людей (представників влади, культури, спорту), можна визначити загальну тенденцію в суспільстві з точки зору його відношення до досліджуваних явищ.

З поняттям закону пов'язане поняття закономірності. Це поняття по змісту означає тенденцію, результат дії багатьох законів. Наприклад, життя на Землі виникло як закономірний результат дії багатьох законів. Теж можна сказати і про закономірність переходу від однієї стадії розвитку суспільства до іншої. Закономірним є вплив Сонця, Місяця, інших планет на Землю і процеси, що відбуваються на ній.

Серед безлічі законів є закони, що носять всезагальний характер. Це закон єдності і взаємодії протилежностей, закон взаємного переходу кількісних і якісних змін, закон заперечення заперечення.

Основні форми всезагальних зв'язків (категорії) і закони діалектики взаємозв'язані і виражають тільки специфічні сторони функціонування об'єктивної дійсності. Вони взаємодоповнюють один одного, складаючи разом єдиний діалектичний процес, що відбувається у світі.

Одиничне, особливе, загальне

Сутність і явище

Взаємозв'язок сутності і явища розкриває співвідношення зовнішніх, поверхневих і внутрішніх, глибинних рівнів пізнання людиною навколишнього світу. Як і в пізнанні зв'язку одиничного, особливого і загального, так і в пізнанні зв'язку сутності і явища рух іде від знання поверхневого, видимого, того що відчувається реально до знання внутрішнього, схованого, глибинного - до знання сутності.

Сутність — це система глибинних, стійких зв'язків і відносин, які зумовлюють виникнення, існування, функціонування предметів, процесів, і з руйнуванням якої вони перестають існувати, зв'язків, що визначають природу предметів, процесів, сукупність їх властивостей, особливостей.

Наприклад, сутність життя полягає в тому, що воно становить процес існування, функціонування відкритих складних систем, що саморегулюються, головною, основною ознакою й умовою буття яких є обмін речовин з умовами існування. Регулятором взаємовідносин цих систем з навколишнім світом є потреба. Тому можна сказати, що сутність життя — це безупинний процес задоволення, відтворення і народження нових потреб, що здійснюється на основі активної взаємодії живого з умовами свого існування, взаємодії, у якому здійснюється обмін речовин. Є ця система зв'язків - є життя. Вона зумовлює прояв різних форм життя, їх рух, розвиток. З припиненням цього зв'язку життя перестає існувати. Чи, наприклад, сутність капіталізму полягає у виробництві доданої вартості на основі купівлі-продажу робочої сили при наявності приватної власності капіталіста на засоби виробництва і результати праці.

Таким чином, сутність не зводиться до сукупності властивостей, особливостей, структурних елементів предмета. Вона становить ту систему внутрішніх зв'язків і відносин, виникнення якої визначає, зумовлює саме становлення предмета, його природу, специфіку, це поле, на якому здійснюється її функціонування і розвиток.

Явище — це зовнішні, реально існуючі особливості предметів, процесів, їх властивостей, які безперервно спостерігаються. Сутність і явище взаємозв'язані між собою. Сутність завжди виражається в явищі, а явище заключає в собі сутність. У кожному явищі завжди закладена сутність. У чистому виді сутність не існує як особливий феномен. Вона реалізується через безліч явищ. Отже, явище — це форма прояву сутності, спосіб її буття. Явище не завжди адекватно відображає сутність. Це пов'язано з тим, що на прояв сутності впливають зовнішні фактори. Тому часто явище виражає сутність у перекрученому виді, у формі видимості. Так, схід і захід Сонця сприймається як рух Сонця навколо Землі, а не Землі навколо своєї осі.

У своїй практичній діяльності людина спочатку має справу з безліччю явищ. І тільки в міру ускладнення, розширення і поглиблення процесу пізнання вона переходить від пізнання явища до пізнання сутності, від пізнання сутності першого порядку до сутності другого порядку і т.д. У той же час пізнання сутності розкриває можливість пояснення багатьох явищ, багатьох подій. Наприклад, розкриття сутності людини дозволило пояснити багато особливостей історичного розвитку суспільства, його суперечностей, соціальну структуру, характер взаємин між людьми.

Взаємозв'язок сутності і явища становить одну з форм всезагальних зв'язків і відносин.

Причина і наслідок