Розділ «Частина II. Студентські читання»

У всякому разі індивід у змозі переконатися в ступені вірогідності своїх знань і оцінок власного етичного самозвеличення, головним чином, виходячи з його практичних проявів в справах і вчинках, у загальній лінії поведінки.

Таким чином, моральнісна діяльність людини в масштабі і в контексті всього її життя постає як моральна життєдіяльність, цілісний суперечливий процес багатогранного пізнання і розв'язання життєвих проблем, морального самовизначення, самореалізації і самоствердження. У цьому плані життєдіяльність особистості проявляється способом її етичного буття, пов'язаного з моральнісним життям інших, всього суспільства. Отже, при розгляді моральнісного аспекту життєдіяльності людини можна збудувати два ряди понять: об'єктивний, охоплюючи і її життєвий шлях, спосіб життя, лінію поведінки, стрижневі моменти біографії, долю, і суб'єктивний, що відображається в її самосвідомості у вигляді концепції і значення власного життя, морального призначення і покликання, життєвих програм, планів, принципів, мети, осмислення автобіографії, переживання щастя як усвідомленої повноти життя, підведення підсумків всього життя. Особистість як суб'єкт життєдіяльності мусить бути зобов'язаною прогнозувати і спрямовувати власну долю, осягати й здійснювати свою моральну місію, а тому несе відповідальність за своє життя перед собою і іншими. Без зрілої самосвідомості неможливе багатовимірне моральне життя, спрямоване до вищих цінностей людського буття, оскільки саме самосвідомість дозволяє людині вийти за межі тієї сукупності моральних вимог, яка звичайно, використовується при регуляції її поведінки, коли цього вимагає життя, і якщо необхідно, допомагає втілювати нові, більш високі норми моралі" [42].

Резюмуючи, можна сказати, що моральнісна діяльність як особливий вид і аспект соціальної активності особистості у сфері моралі є безпосереднім об'єктом, реальною умовою, способом функціонування і розвитку моральної самосвідомості, яка у свою чергу, слугує суб'єктивною умовою, підґрунтям і регулятивом її моральної діяльності як вільної творчої самодіяльності.

Список використаної літератури

1. Аврелий Марк. Наедине с собой. Размышления. — М.: Мысль, 1914. — 220 с.

2. Азаров Ю. Не может быть альтернативы всестороннему развитию личности как цели воспитания // Высшая школа, 1999. — № 3. 9-13 с.

3. Азимова Р. Д. Нравственное сознание личности. — Баку: Элм, 1987. — 115 с.

4. Алъбуханова-Славская К.Н. Деятельность и психология личности. — М.: Наука, 1996. — 334 с.

5. Амонашвили Ш. А. Как живете дети? — М.: Наука, 1986. — 227 с.

6. Ананьев Б. Г. К постановке проблемы развития детского самосознания // Избранные психологические труды: В 3 т. — М.:Педагогика, 1995. — Т. 2.

7. Андреева В. И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности: Основы педагогики творчества. — Казань: КГУ, 1998. — 10 с.

8. Андрющенко М. Л. Понятие эффективности и его философский смысл: философские и социологические исследования // Вопросы философии. — 1971. № 3. — С. 11.

9. Анисимов С. Ф. Мораль и поведение. — М.: Мысль, 1979. — 141 с.

10. Аристотель. Никомахова этика. Соч.: В 4 т. — М.: Мысль, 1983. — Т. 4. — 321 с.

11. Асмолов А. Г. Психология индивидуальности, — М.: Изд-во Москов. ун-та, 1994. — 117 с.

12. Асмолов А. Г. Слагаемые воспитания: взгляд психолога // Высшая школа. — 1995. — № 3. — 12 с.

13. Бабанский Ю. К. Победоносцев Г. П. Комплексный подход к воспитанию школьников. — М.: Педагогика, 1980. — 13 с.

14. Бабанский Ю. К. Оптимизация воспитательного процесса. — М.: Наука, 1982. — 130 с.

15. Байярд Роберт Т., Байярд Джим. Ваш беспокойный подросток. — М.: Просвещение, 1991. — 142 с.

16. Бандзеладзе Г. Д. О понятии человеческого достоинства. Тбилиси: Мецниереба, 1998. — 172 с.