Розділ «Частина І. Практикум»

Правда кривду переважить. Правда суду не боїться. Правда і в морі не тоне.

Не шукай правди в інших, коли в тебе її немає. Що правда, — то не гріх. Правда очі коле. Хліб-сіль їж, а правду ріж.

134. Л. Толстой писав: "Лихом є все, що роз'єднує людей, добрим і моральним є те, що їх з'єднує". Як ви розумієте цю думку письменника?

Чи всяке єднання людей є благом? Як можна назвати принцип моралі, що закликає людей до єднання?

135. "Громада — співдружність є єдиним розумним способом людського співжиття. Самотність — розв'язання питань життя поза громадою. Всі проміжкові явища — різні ступені компромісу зречені на розклад. Кажуть про наслідкову теократичну владу — сама побудова абсурдна. Слово спадковість і Тео несумісні. І хто визначив ступінь Тео?

Лише свідомість співдружності (громади) утверджує еволюцію біологічного процесу.

Той, хто бажає істинній громаді присвятити себе, діє у злагоді з основами Буття.

Свідома громада виключає двох ворогів громадськості, а саме: нерівність і наслідування. Всяка нерівність веде до тиранії. Наслідування є компромісом і вносить гниття основи. Потрібна ясність побудови і нелюбов до умовностей, і віра в дітей як символ руху людства.

Лише з громадою ми можемо мислити про майбутнє. Перенесемо свідомість на поліпшення всього життя і боротьба за існування зміниться завоюванням можливостей. Так мисліть про громаду. Поліпшуйте свідомість" (О. Реріх. Громада. Жива етика. — М.: Республіка. — 1992 р.).

Навколо якого морального світоглядного ідеалу розгорнуто міркування в цих рядках? Позначте його за допомогою формули. Наскільки актуальним є це судження для українського сьогодення?

136. Висловіть свою думку стосовно таких тверджень:

а) "Щастя є станом пасивності. Чим ми щасливіші, тим ми пасивніші стосовно об'єктивного світу. Чим вільніші ми стаємо, чим більше ми наближаємось до розумності, тим менше ми потребуємо щастя".

б) "Наскільки щасливіший той, хто, можливо, терпить невдачу, діючи із чесних спонук, зі шляхетними цілями, прагнучи загального блага, ніж той, кого постійно супроводжує успіх в усіх його прагненнях, спрямованих на особисте благополуччя" (Ф. Бекон).

в) "Людина живе справжнім життям, якщо щаслива чужим щастям" (І. В. Гете).

г) "Стократ щасливіші ті, хто до природної здатності бути щасливим, приєднує здатність передавати своє щастя іншим.." (Ж. Ламетрі).

д) "Доброчинність, обов'язок не перебувають у протиріччі із власним щастям; вони перебувають у протиріччі лише з тим щастям, яке хоче бути щасливим за рахунок інших, на їх нещасті" (Л. Фейєрбах).

ж) "Коли в житті нема іншої мети, крім самолюбного щастя, життя швидко стає безцільним" (Р. Роллан).

з) "Велике щастя — вміння переносити нещастя" (Біон).

є) "Доброчинності недостатньо для щастя — потрібні також блага і тілесні, і зовнішні, бо й мудрець буде нещасний у бідноті, в муці і в подібному. Вади ж достатньо для нещастя, навіть якщо при цьому й будуть у надлишку зовнішні й тілесні блага" (Арістотель).

к) "Людина буває нещасною або внаслідок страху, або внаслідок безмежної нерозумної пристрасті; приборкуючи їх, вона може набути собі здатність щасливо мислити" (Епікур).