Розділ «Частина І. Практикум»

в) "Дуже сумно, що прагнення людей зменшити зло породжує так багато нового зла" (Г. К. Ліхтенберг).

г) "Кожному із нас доступна наступна втіха: смерть така ж природна, як і життя, а там, що буде, — це ми побачимо" (А. Шопенгауер).

д) "Аби припинити лихослів'я, не звертай уваги" (Грасіан-і-Моралєс Бальтасар).

е) "У нашому світі все живе тягнеться до подібного на себе, навіть квіти, схиляючись під вітром, змішуються з іншими квітами, лебедеві знайомі всі лебеді — і лише люди залишаються в самотності" (А. Сент-Екзюпері).

111. "Має людина в собі такий живчик — бажання робити добро. Коли зробиш кому бодай маленьке добро, як стає на душі легко, чисто. Казали колись, що у людини на плечі, і на лівім і на правім, сидить невидимий. товариш Дух, так його назвемо. Один сидить, підказує: роби добро, а другий у друге вухо нашіптує, підбиває на зло. Думаєте, зараз їх нема? Носимо й зараз. У кожного з нас сидить на плечі, і на лівому, і на правому. До якого тільки дужче дослухаєшся..." (О. Гончар — "Собор").

Яку етичну концепцію про походження добра й зла поділяє персонаж роману? У яких випадках можлива подібна роздвоєність особистості?

112. "У майбутньому, — писав німецький філософ І. Г. Фіхте, — буде знищено протидію зла добру, бо не може вже виникати зло".

А яка ваша думка? Поставте запитання по-іншому: чи зникне зло, якщо всі люди стануть добрими?

113. Визначте своє ставлення до наведеної нижче думки:

"Хто гладить за шерстю всіх і все, той крім себе не любить нікого й нічого. Ким задоволені всі, той не робить нічого доброго, тому що добро неможливе без зневажання зла".

114. Як ви розумієте і, як оцінюєте таке судження:

"Духовно є хибним вважати, що джерело зла поза мною, а сам я — судина добра. На цьому грунті народжується злобний і брехливий фанатизм. Звинувачувати в усьому євреїв, масонів, інтелігенцію є таке ж збочення, як і в усьому звинувачувати буржуазію, дворянство, стару владу. Ні, джерело зла й у мені самому, і я повинен і на самого себе перекласти вину й відповідальність"? (М. Бердяев).

115. "Всі ми руйнуємо, — кипів син. — І я, і він. Руйнуємо тим, що осторонь стоїмо. Руйнуємо своєю байдужістю! Були такі, що Десятинну у Києві знищили. Михайлівський Золотоверхий на очах у всіх зруйнували. І зараз самі сіємо байдужих! Плодимо жорстоких. Самі плекаємо руйнача! А руйнач внутрішньо завжди ж пігмей, він хоче зробити довкола все меншим за себе...

Почувалося, що всі оті невідомі, безвідповідальні — то Олексієві особисті вороги. Нічого їм не прощає. У всіх подробицях може розповісти, як і коли було зруйновано Михайлівський Золотоверхий, що з часів дотатарських сяяв на київських горах, і, як ламали Десятинну, з якою впертістю рвали динамітами мурування сизих віків. Зойк стояв, дрижало все навкруг, а мурування не піддавалось... Та таки розкришили і те, таємничо злютоване, загадково міцне руйнування...

Непримиренністю своєю Олексій навіть батька часом дивує. Старий вояка з плином літ ніби добрішає, позбавляється категоричності в судженнях, шукає якихось виправдань і пояснень навіть страшним вчинкам, а син не хоче знати ніяких компромісів!

— Тупі убивці краси! Хай тоді з неуцтва віддали себе у владу духові руйнувань, а зараз? Звідки такі зараз беруться? Чому плодиться браконьєр?.." (О. Гончар. — Собор).

Зробіть етичний аналіз наведеного витягу. Чи є категоричність у судженнях ознакою людини злої? Чи може добра людина йти на компроміс у моралі? Відповідь підкріпіть прикладами з життя.

116. "...Шляхетність. Якось це поняття стало йти геть, зникати з нашого вжитку. А як відродити? Як прищепити й виховати шляхетність у людині?" (Чингіз Айтматов).

Що ви б відповіли письменнику? Як зрозуміти смисл поняття "благородство"?

117. За кілька місяців до смерті Ч. Дарвін написав: