Розділ «Частина І. Практикум»

"...Якби мені довелось знову пережити своє життя, я встановив би для себе правило читати якусь кількість віршів і слухати якусь кількість музики, принаймні, раз у тиждень; може б за допомогою такої вправи мені вдалося б зберегти активність тих частин мозку, які тепер атрофувалися. Втрата цих смаків рівнозначна втраті щастя і, можливо, шкідливо позначається на розумових здібностях, а ще найімовірніше — на наших моральних почуттях, оскільки послаблює емоційну сторону нашої природи".

Яке підґрунтя було у Дарвіна для такого висновку?

118. Порівняйте наведені нижче твердження. Визначте, яке з них для вас — найпереконливіше? Чому?

а) "Здібність до щастя — такий же рідкісний талант, як здібність до музики чи живопису" (К. Паустовський).

б) "Щастя на землі починається лише тоді для людини, коли вона, забувши про себе, починає жити для інших, хоча ми спочатку думаємо абсолютно протилежно, внаслідок якогось оптичного обману" (М. В. Гоголь).

в) "Хитра стратегія щастя полягає не в тому, аби прямо чи безпосередньо прагнути до нього, а в тому, щоб ставити перед собою мети, досягнення яких принесе нам щастя" (Дж. Ст.Мігель).

119. "За дверима щасливої людини повинен стояти хтось із молоточком, постійно стукати й нагадувати, що є нещасні і, що після нетривалого щастя неодмінно наступить нещастя" (А. П. Чехов).

Чи згодні ви з письменником. Відповідь аргументуйте.

120. Визначте свою позицію стосовно думки:

"Мені шкода людей, які чваняться своєю бездушністю і бездуховністю. Природа людини така, що вона повинна переживати все, що відбувається з нею й з довколишніми, повинна відчувати і радість удач, і горе переживань. Якщо вона оберігає свої почуття від "сторонніх" стресових впливів, від переживань, то душевний спокій, душевний "комфорт" її будуть уявними. Така людина навряд чи буде щаслива" (Ч. Айтматов).

121. Сімнадцятирічна дівчина пише про матір: "Позбавивши мене батька, вона позбавила мене найголовнішого в житті: впевненості в собі, достатку й благополуччя. Ще каже, що любить мене. Та невже їй незрозуміло, що не потрібні мені порожні слова?" (із листа до редакції).

Чи згодні ви з автором листа в тому, що є головним у житті? Чому? Чи впливає якось позиція у цьому питанні на ставлення до інших людей і до своєї власної долі?

122. "Ідея, ідейність — великі святі слова. І той, хто вільно чи не вільно пробує опошлити красу людської ідейності, забруднити чисте й величне павутиною міщанського самозадоволення і байдужості, обивательського зубоскальства — той піднімає руку, замахується на Людину. Ідейність — це справжня людяність. Ти пам'ятаєш слова Гете:

"Всякий, хто віддаляється від ідеї, врешті-решт, залишається при одних відчуттях?" Я пам'ятаю, як у роки отроцтва тебе вразили, здивували ці слова, і ти запитав у мене: "Значить, іншими словами, перетворюється в тварину?" Так, мій синку, той, у чийому серці нема ідеї, починає наближатися до тваринного існування" (В. А. Сухомлинський. Листи до сина).

З чим ви згодні, а з чим не погоджуєтесь у цьому витязі з листа?

123. "Найбільшим скарбом всього людства є сама людина. Хіба не так?

Чому ж людське суспільство тримається на жорстокості? На злі й насильстві?.." (О. Довженко. Щоденник).

Спробуйте продовжити цей діалог.

124. Проаналізуйте роздуми Т. Г. Шевченка з точки зору категорій етики:

"Один у одного питаєм: Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм? І, не дознавшись, умираєм, А покидаємо діла...".