Фінансові інструменти

Економіка

У кінці XVIII ст. на зміну першим кредитним установам прийшли нові. Принцип їх роботи зберігся старим, однак держава виділила на утримання Державного позикового банка 33 млн. крб. З цих казенних коштів банк видавав довгострокові кредити, причому не тільки дворянам, а й міським обивателям (міщанам, купцям, ремісникам). За рахунок дешевих ресурсів кредитування в банках було вигідним. Позики видавалися під 5-8% річних на 22 роки під заставу земель, фабричних споруд і кам'яних будинків. Якщо по закінченню строку позичальник не розраховувався з банком, то заставний маєток переходив у розпорядження не банку, а органів дворянської опіки, які визначали опікунів для його управління. Протягом кількох років борг повинен був погашатися за рахунок доходів з маєтка, а залишок коштів повертався власнику. Продавалися маєтки лише в найкритичніших ситуаціях.

Через 15 років після ліквідації Купецького банка для кредитування "торгуючого купецтва" були створені облікові контори. Вони займалися обліком векселів, кредитуванням купців, заводчиків та іноземних підприємців. Контори видавали кредити на строк не більше ніж на 9 місяців, а під золото й срібло - не більше ніж на 6 місяців. Купці, які потребували довгострокових кредитів, посилено лобіювали створення банківських структур. Відомо, що прохання про заснування Купецького позикового банку Олександру І подавав харківський купець Іван Лобов. Основний капітал цього банку він пропонував створити зі зборів з купців третьої гільдії за утримання трактирів, лазень, постоялих дворів.

А крупний купець Ксенофонт Анфілатов не став звертатися за підтримкою до держави: на початку XIX ст. він створив у В'ятській губернії громадський банк для кредитування торгових людей і ремісників. Операції цього банку з обліку векселів і по кредитах успішно розвивалися.

За 25 років банк Анфілатова збільшив свій основний капітал майже в п'ять разів - з 28 тис. крб. до 133 тис. крб. Банк усіляко підтримував купців, у тому числі фінансував перші торгові операції між Росією та США. Завдяки цьому росіяни отримали багато колоніальних товарів -кава, шоколад, какао, цукровий пісок тощо. За прикладом Панфілова громадські банки почали створюватися в інших містах. Основний капітал вони отримували від купців-благодійників. Організовувалися банки також на кошти міст, у яких вони відкривалися.

У 1818 р. на базі облікових контор був створений Державний комерційний банк. Він знаходився під повним контролем держави, але купці вже мали право входити до складу його керівних органів. Облікова ставка Держкомерцбанку складала в 1830 р. 6,5-8% річних, у той час як у Західній Європі - усього 3-4%. Однак проценти за вкладами в Росії були вище - 4-5% (у Європі 1,5-3%). До середини XIX ст. обсяг депозитів у російських банках досяг 1,2 млн. крб. Розміри вкладів не обмежувалися. Майже всі накопичення були зосереджені в казенних структурах.

Активно розвивалися й державні кредитні операції. К 1856 р. заборгованість поміщиків державним банкам складала 427 млн. крб. Майже 61% усіх кріпаків перебували в заставі. Через масове розорення дворян за наказом Олександра II видача позик із державних кредитних установ під заставу нерухомості була заборонена.

Монополістом на ринку банківських послуг держава залишалася майже 100 років.

Після відміни кріпацького права в Росії була проведена банківська реформа - скасовані всі казенні банки і замість них відкритий Державний банк Російської імперії. Щоб забезпечити землею більше 20 млн. колишніх кріпаків, держава запропонувала брати позику в розмірі 80% вартості наділу. Позика видавалася на 49 років під 6% річних. Для обслуговування такого великого ринку почали створюватися приватні кредитні установи. Вони активно займалися біржовими спекуляціями, державними залізничними позиками та вексельним кредитуванням торговців і промисловців.

Для дворян у кінці XIX ст. держава заснувала Дворянський земельний банк, який видавав позики в розмірі 60% вартості їх маєтків строком до 66 років. Процентна ставка при цьому була дуже низькою -3,5%. Однак заходи для примусу позичальників до сплати прострочених платежів так і не були передбачені - дворянам просто надавалась відстрочка без утримання процентів. Завдяки пільговому кредитуванню в Дворянський банк були закладені 11 тис. маєтків, або 8,4% земель, які знаходилися у приватній власності. Ці засоби дворяни, як і раніше, витрачали на проведення балів по три рази на рік, на будівництво будинків у столицях і життя за кордоном.

У 1875 р. у країні вибухнула банківська криза. Початок йому поклало банкрутство Московського комерційного й позикового банку, який втратив 7 млн. крб. унаслідок шахрайства його директорів. Намагаючись запобігти масовій паніці серед вкладників інших банків, Держбанк повернув постраждалим % засобів. Тим паче населення почало масово забирати гроші з банків. Тільки протягом 1882 р. було вилучено вкладів на суму більше ніж 40 млн. крб. Щоб утриматися на плаву, банки були вимушені продавати свої активи, які складалися переважно з облікованих векселів (до 70% загального обсягу). І тоді виявилося, що багато з них фіктивні. Кризова ситуація змусила уряд прийняти по відношенню до фінансових інститутів достатньо жорсткі міри. Для банків були встановлені обмеження на проведення ризикових операцій і кредитування банкірів у власних структурах, визначені норми видачі кредита одному позичальнику (не більше 10% власного капіталу банку), а також співвідношення між власним капіталом і зобов'язаннями. Багато з цих обмежень діють на фінансовому ринку досі.

Переборовши кризу, банки знову почали активно нарощувати капітали. З 1894 р. по 1915 р. зростання акціонерних капіталів російських банків склало 340%. На 1 січня 1893 р. в банках було закладено 102 тис. маєтків на 46,3 млн. десятин (загальна кількість земель, яка знаходилася в приватній власності - 114,1 млн. десятин). Сприяла розвитку фінансової системи й грошова реформа 1895-1897 рр., проведена міністром фінансів Сергієм Вітте. Головним підсумком реформи стало переведення карбованця на золотий стандарт - країна отримала тверду, вільно конвертовану валюту. Кредитні білети Держбанку без обмежень обмінювалися на золото, співвідношення сумарних обсягів паперових грошей і золотих монет, які знаходилися в обігу, склало 1:1. Головний банк країни став емісійним центром і самим вигідним кредитором промислових підприємств. На кредитування торговельно-промислового обігу Держбанк у різні роки направляв від 28% до 63% засобів, отриманих від комерційних операцій. Напередодні Першої світової війни Держбанк Російської імперії став одним із самих великих і впливових європейських кредитних установ. Джерелом фінансових ресурсів для його операцій служили кредитні білети та казенні кошти.

Введення твердої валюти сприяло також росту збережень населення. К 1900 р. загальна сума вкладів досягла 660 млн. крб.

До початку Жовтневої революції в країні працювали 52 акціонерних комерційних банка з загальною сумою капіталів 883,5 млн. крб. Росія була єдиною імперіалістичною державою, яка не тільки не вивозила капітали за кордон, але й сама була об'єктом пильної уваги іноземних інвесторів. До кінця XIX ст. у Росії нараховувалося 511 установ короткострокового та довгострокового кредитування. З них тільки 5 були державними: Державний банк, Державний дворянський земельний банк, Селянський поземельний банк і дві позикові казни. До 1914 р. усього в заставі у банків знаходилися 60% усіх земельних ділянок імперії.

7 листопада 1917 р. о 6.00 озброєні моряки Гвардійського флотського екіпажу зайняли будову правління Держбанку - до цього моменту досвід роботи банківської системи в Російській імперії нараховував більше ніж 160 років.

Незабаром усі банки були націоналізовані. Наслідки цього всім відомі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка» автора Круш П.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фінансові інструменти“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Моделі потоків платежів і фінансових рент

  • Розрахунок нарощеної вартості р -термінового ануїтету за п років при нарахуванні процентів т разів на рік за умови, що число платежів протягом року не дорівнює числу періодів нарахування процентів (р≠ т)

  • Економічний аналіз ефективності інвестицій

  • Внутрішня норма доходності

  • Індекс доходності (рентабельності) інвестиції

  • Оцінювання ефективності окремих інструментів фондового ринку

  • Оцінювання облігацій, ощадних сертифікатів та інших аналогічних цінних паперів

  • Оцінювання акцій

  • МЕТОДИКА ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИХ РОЗРАХУНКІВ НА КОМП'ЮТЕРІ В ЕЛЕКТРОННІЙ ТАБЛИЦІ MS EXCEL

  • Визначення поточної вартості в Excel

  • Визначення чистого приведеного доходу в Excel

  • Розрахунок внутрішньої норми доходності в Excel

  • Визначення строку платежу та строку окупності інвестиційного проекту в Excel

  • Визначення процентної ставки в Excel

  • Розрахунок ефективної процентної ставки в Excel

  • Операції з облігаціями в Excel

  • Оцінка ефективності інвестицій в Excel

  • ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ

  • Правове регулювання вкладних (депозитних) операцій

  • Правове регулювання кредитних операцій

  • Кредитні історії: початок шляху

  • Інші кредитні операції

  • Мікрокредитування

  • Фінансові інструменти
  • АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ, МАЛОЦІННИХ НЕОБОРОТНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ (МНМА), ІНШИХ НЕОБОРОТНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

  • Прямолінійний метод

  • Функції Excel для розрахунку амортизації

  • ЗМЕНШЕННЯ КОРИСНОСТІ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

  • ОРЕНДА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

  • Стаття 285. Основні права та обов'язки орендаря ([29])

  • Стаття 286. Орендна плата [29]

  • Розрахунок фінансових доходів і витрат у складі орендних платежів в Excel

  • УРАХУВАННЯ ІНФЛЯЦІЙНОГО ЧИННИКА ПІД ЧАС ПРИЙНЯТТЯ ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ

  • Складні проценти та інфляція

  • Облікові проценти та інфляція

  • Доходність кредитної операції з утриманням комісійних

  • Урахування впливу інфляції на реалізацію інвестиційного проекту

  • Розрахунки по стандартних іпотечних позиках за допомогою фінансових функцій Excel

  • Розрахунки по іпотечних позиках із періодичним збільшенням платежів темпами інфляції