Правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні
Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності (англ. investment business) на території України визначає Закон України "Про інвестиційну діяльність" [1].
Інвестиційна діяльність - сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з реалізації інвестицій [1].
Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
Такими цінностями можуть бути:
• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів);
• рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності;
• майнові права інтелектуальної власності;
• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");
• права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
• інші цінності.
Інвестиції у відтворення основних засобів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень (ст.1 [1]).
Механізм регулювання, підтримки і мотивації інвестиційної діяльності ґрунтується на двох альтернативних теоріях: монетаристській і кейнсіанській. З погляду останньої, нестабільність інвестицій зумовлює дестабілізацію економіки і держава відіграє позитивну роль, застосовуючи відповідні стабілізаційні заходи, а з погляду монетаристів, держава негативно впливає на економіку, послаблює здатність ринкової системи забезпечувати стабільність, вона проводить фіскальні й кредитно-грошові заходи, які хоча й мають позитивну мету, але призводять до дестабілізації (Пушкін В.А. Інвестиції та економічний розвиток. - Житомир, 2002 . - 256 а).
Правове регулювання інвестицій у цінні папери
Історія сучасного українського ринку цінних паперів розпочинається з моменту введення в дію 18.06.1991 р. Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" № 1201-ХІІ, який втратив чинність 12.05.2006 р. Цей закон визначав умови випуску цінних паперів, а також регулював посередницьку діяльність із організації обігу цінних паперів.
12.05.2006 р. набрав чинності Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" № 3480-IV від 23.02.2006 р. [2], який, як і його попередник, має регулювати відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку. У пояснювальній записці до нього зазначено, що новий закон про цінні папери є необхідним для врахування досвіду функціонування вітчизняного фондового ринку, приведення його у відповідність із Цивільним кодексом України і Господарським кодексом України, а також із законодавством ЄС...
Слід зазначити, що на початку минулого століття Одеська і Київська фондові біржі вважались одними з найзначніших у Європі, однак традиції було зруйновано.
Визначення цінного паперу (англ. - securities), яке міститься в Законі України про цінні папери і фондовий ринок [2], у Цивільному кодексі України (ЦКУ) [28], у Господарському кодексі України (ГКУ) [30] наведено в таблиці 3.1.
Згідно зі ст.4 ЦКУ основним актом цивільного законодавства України є ЦКУ, що фактично означає вищу юридичну силу ЦКУ порівняно з іншими актами цивільного законодавства України, отже будь-які закони та підзаконні нормативно-правові акти повинні використовуватися в частині, яка не суперечить положенням ЦКУ.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка» автора Круш П.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ“ на сторінці 1. Приємного читання.
