Кредит з погляду економіки
В умовах дефіциту оборотних засобів багато підприємств звертаються до банку з проханням про надання кредиту.
В економічній теорії під кредитом (від лат. сгесіігит - позика, борг) розуміють позику в грошовій або товарній формі на умовах повернення у певний строк зі сплатою процента ("Економічна енциклопедія" / За ред. С. В. Мочерного). Як випливає з такого визначення, в основу кредитних взаємовідносин покладено відносини позики.
В економічній літературі, як правило, виділяють три основні форми кредиту, що принципово різняться між собою як за суб'єктним складом, так і змістом ("Банківська енциклопедія" за ред. А. М. Мороза) ([68]) (таблиця 3.3).
Таблиця 3.3. Форми кредиту
Кредити і позики у вітчизняному законодавстві
Операції запозичення підпадають водночас під регулювання одразу трьох сфер законодавства: двох традиційних - правової (ЦКУ [28] і ГКУ [29]) і податкової (Податковий кодекс [30]); третьої - специфічної, презентованої спеціальним фінансовим законодавством, - Законом про фінансові послуги [12], Законом про банки [5] і підзаконними нормативними актами, розробленими на розвиток цих законів.
Крім перелічених, існують й інші нормативні акти, що безпосередньо стосуються операцій запозичення, - Закон України "Про іпотеку" [7], Закон України "Про заставу" [3] тощо.
Запозичення — позики, векселі, облігації, а також інші види короткострокових і довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки (ст.3 П(С)БО 31 "Фінансові витрати" [43]).
На практиці підприємство частіше за все вирішує питання з нестачею власних фінансових ресурсів одним із таких способів:
• бере кредит у банку чи в іншій фінансово-кредитній установі;
• отримує поворотну фінансову допомогу або позику у свого контрагента, засновника або інших не фінансових установ (фізичних осіб);
• домовляється про придбання товарного (комерційного) кредиту. Основні правові характеристики наведених способів запозичення подано в таблиці 3.4.
Законодавство України містить визначення форм і видів кредиту, які можуть отримувати суб'єкти господарювання.
Кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі та в банківських металах, що передається у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (44).
Фінансовий кредит - це кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ,а також іноземною державою або її офіційними агентами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент (п.14.1.258 [30]).
Ще одне визначення фінансового кредиту міститься в ст.1 Закону про фінансові послуги [12]: "фінансовий кредит - це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент".
Таблиця 3.4. Основні правові характеристики способів запозичення
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка» автора Круш П.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правове регулювання кредитних операцій“ на сторінці 1. Приємного читання.
