Розділ «ГЛАВА 1. ЕКОЛОГІЯ ЯК НАУКА І ПРАКТИКА»

Багато фахівців вважають цією наукою ноосферологію. Ось що з цього приводу писали у 1995 році СІ. Дорогунцов і А.П. Травлєєв "Ноосферологія - наука нова, створена генієм В.І. Вернадського Ця наука загальнопланетарна, міждисциплінарна. Вона залучає для вирішення своїх проблем фахівців з фундаментальної екології, географії, геології, математики, інших галузей сучасного природознавства та суспільствознавства". Близьким за змістом є термін "геосозоологія", запропонований СМ. Стойко для визначення науки про охорону біосфери як планетарної екологічної системи. М.В. Тимофєєв-Ресовський називав цю науку "вернадськологією". Є пропозиція враховувати сучасні наукові досягнення розподілом екології на дві науки - традиційну екологію і неоекологію, тобто нову сучасну екологію (В.Ю. Некое). Ю.Ю. Туниця вказує на зародження нової науки - екологічної економії, завданням якої є обґрунтування стратегії сталого (надійного) розвитку людства. М.А. Голубець пропонує "інтелектологію".

Незважаючи на різні назви, мова йде про одну науку - науку, яка повинна вказати людству шлях спасіння від самознищення, шлях переходу від сучасного суспільства до принципово відмінного по відношенню до довкілля. Для В.І. Вернадського це означало перехід від біосфери до ноосфери, для М.М. Мойсеєва - це коеволюція людини і біосфери, за документами ООН - це перехід людства на шлях "надійного розвитку". Характерною вимогою до цієї нової науки є універсалізм, інтегрованість, використання досягнень практично всіх традиційних наук.

Як раніше нова вузько профільована наука виникала на міцному фундаменті попередніх досліджень, відокремлюючись від якоїсь традиційної науки, не зашкоджувала науці-матері, а навпаки, доповнювала і стимулювала її, так нова інтегрована наука повинна знайти свою нішу, не порушуючи традиційних зв'язків у комплексі загальнолюдської науки. Ця наука не може поглинути всі традиційні чи стояти над іншими.

Враховуючи, що наука - це дуже динамічна сфера людської діяльності і знаходиться в постійному розвитку, логічно припустити, що нова інтегрована наука не з'явиться раптом, а виникне на базі існуючої. Ця існуюча наука повинна відрізнятися від інших широтою інтересів. Такою наукою є філософія. Але фахівці твердять, що філософія не може обмежитись пошуком відповіді на нехай життєво важливу, але утилітарну задачу.

Такою наукою може стати екологія, якщо її не обмежувати блоком біологічних наук. З цього приводу у вчених єдності немає. Багато фахівців, у тому числі відомі українські М.А. Голубець, В.П. Кучерявий та інші вважають екологію розділом біології, посилаючись при цьому на авторитет Е. Геккеля. З цього приводу слід зазначити таке.

По-перше, в доповнення до приведених у розділі 1.1.1 відомостей про вживання з самого початку терміну в більш широкому розумінні, ніж біологічний, наведемо такий факт. У 1899 році була надрукована книга "Світові загадки, в якій вельмишановний біолог Е. Геккель. на основі механістичних принципів і теорії еволюції зробив спробу дати загальне пояснення природних і суспільних явищ. Тим самим він не лише визнав наявність взаємозв'язків між матеріальними і нематеріальними складовими довкілля, що стверджує сучасна соціальна екологія, а і наявність загальнопланетарних, тобто екологічних, законів.

По-друге, відомі сучасні біологи О.М. Гіляров, М.Ф. Реймерс, Ю. Одум в останніх роботах визнають доцільність розширення екології за межі біології.

По-третє, таке розширення уже відбулося незалежно від наукових дискусій. Сьогодні екологія займається колом питань, які значно перевищують біологічну складову науки.

Вчені не можуть ігнорувати реальне місце екології в сучасній науці. Треба визнати, що на наших очах екологія стає інтегральною наукою майбутнього, або в крайньому випадку - фундаментом тієї майбутньої науки.

У цих умовах принципово важливим є визначення місця екології в масиві наук, її меж і взаємозв'язків з традиційними науками.

Екологія займає особливе місце серед сучасних наук як за метою, так і за засобами досягнення мсти (методологією). Екологія більшою мірою використовує досягнення традиційних наук, ніж займається самостійним вивченням природи з метою отримання даних первинних спостережень. Головне в екології - узагальнення результатів традиційних наук з метою отримання нового наукового продукту комплексного характеру. Практична мета екології значно ширша за мету будь-якої традиційної науки, а саме - вдосконалення взаємовідносин між людьми і природою, обґрунтування шляху стійкого розвитку біосфери Землі і людства як частини біосфери.

Інтегруюча роль екології не означає охоплення нею всього об'єму циліндра масиву наук. її місце визначається необхідністю отримання продукту кожної з традиційних наук в узагальненому вигляді та інтегрування цих матеріалів з подальшою обробкою.

Повернемося до рис. 1.1. Екологія на рис. 1.1,в повинна зайняти таке місце, яке дозволить найкращим шляхом спілкуватися з усіма традиційними науками, не затрудняючи їх функціонування. Такою нішею буде вісесиметричний циліндр малого діаметру, розташований всередині (рис. 1.2).

Цей циліндр не охоплює мікрорівень А, що відповідає історичному визначенню поняття екології, яке поділяє більшість сучасних екологів. Внаслідок центрального місцезнаходження екологія охоплює певну частину всіх традиційних наук, залишаючи недоторканними мікрорівень і більшу частину масиву традиційних наук на інших рівнях. То - зона діяльності представників традиційних наук.

У межах центрального циліндра розміщено масив інтересів вчених-екологів, які співпрацюють з представниками відповідних галузевих наук. Необхідна інформація надходить із секторів традиційних наук в зону Б у вигляді часткових законів та біологічних характеристик об'єктів живої природи й екологічних характеристик - для абіотичних об'єктів. Характеристикою є графічне чи аналітичне представлення залежності показника чи властивості об'єкта від показників зовнішнього впливу.

Рис. 1.2. Місце екології в масиві наук

1, 2, 3, 4, 5, А, В, С, D - див. рис. 1.1; Е - екологія; Е1 - екологічні аспекти науки (1); X - характеристика; ЗЗ - загальний закон; ЧЗ - частковий закон; КНП - комплексний науковий продукт (науковий продукт екології)

Використання поняття "характеристика" дозволяє чітко провести межу між традиційною наукою і екологією. Якщо вивченням внутрішніх особливостей об'єкта займається відповідна традиційна наука, то для екологів цей об'єкт - "чорний ящик", властивості якого відображені у вигляді характеристик. Що відбувається в "чорному ящику", еколога не цікавить. Характеристика дає повну інформацію про реакцію об'єкта на зміну зовнішнього впливу за схемою: дія (прямий зв'язок) реакція (зворотний зв'язок).

Як відомо, чіткого розмежування між класичними (традиційними) науками немає. Між ними існують зони перехідних знань, наприклад, для хімії - фізична хімія, біохімія, геохімія. Екологія не є вийнятком між нею та існуючими напрямками наук розміщується перехідна зона. Тому циліндр Е складається з двох частин - центральної, яка являє собою теоретичні основи екології (TOE) (або загальну екологію), та зовнішнього кільця прикладної екології (ПЕ), утвореного секторами, в кожному з яких сконцентровано екологічні аспекти знань відповідного традиційного наукового напрямку (рис 1.2.6).

Предметом TOE є теорія екологічних систем, загальні закони, питання методології, теорія екологічного моніторингу, обґрунтування шляху сталого розвитку, теорія екологічної експертизи, нормування антропогенного навантаження на екосистеми, екологічні ризик і безпека тощо. Між TOE та секторами галузевої екології відбувається взаємний обмін інформацією - TOE забезпечує наукове обґрунтування практичних рішень, які виробляються в галузі, а в зворотному напрямку до TOE надходить фактичний матеріал екологічного характеру, напрацьований відповідною наукою і оброблений до вигляду характеристик.