РОЗДІЛ 18. ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНИХ НАСЛІДКІВ І ПРОГНОЗУ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УРБАНІЗОВАНОЇ ТЕРИТОРІЇ

• багатофакторний системний аналіз небезпечних об’єктів, їхнє ранжування за критерієм ризику і розробка територіальних і регіональних карт ризику.

При нормальному функціонуванні небезпечних об’єктів їхній техногенний вплив пов’язаний з регламентованими викидами в атмосферу, скидами у водойми і забрудненням ґрунту різними хімічними, радіоактивними і біологічними активними речовинами.

Оцінки стратегій за звичай є імовірними. Для прийняття рішень в умовах ризику і формалізованого аналізу цих рішень у практиці західних країн досить активно застосовується теорія ризику.

З урахуванням досліджень розроблена процедура аналізу факторів ризику й оцінки ступеня ризику проектів заходів природоохоронного призначення.

Основні питання заключного блоку процедури;

• групування проектів за ступенем ризику;

• порівняння і вибір проектів з урахуванням можливостей їх організаційно-економічної підтримки.

Вибір проектів за ступенем ризику варто суміщати з аналізом можливих варіантів організаційно-економічної підтримки інноваційних рішень (Додаток 5).

18.5. Методологія прогнозування еколого-економічного розвитку урбанізованих територій. Аналіз методів прогнозування екосистем

Забезпечення екологічної безпеки неможливе без врахування існуючих тенденцій розвитку екосистем. Еколого-економічний прогноз є невід’ємною складовою частиною комплексного прогнозу соціально-економічного розвитку як країни в цілому, так і її окремих регіонів (районів) на перспективу і дозволяє оцінити характер стану природного середовища регіону при різних варіантах його розвитку, визначити домінуючі зв’язки між екологічною й іншою підсистемами. Розробка еколого-економічного прогнозу регіону зводиться до вирішення трьох конкретних завдань:

• соціально-економічна оцінка стану природного середовища в регіоні в даний час і перспективі, розробка на її основі системи заходів по повному запобіганню чи максимальному пом’якшенню негативного впливу господарської діяльності на навколишнє середовище;

• визначення й врахування можливих наслідків змін у природному середовищі в результаті господарської діяльності і техногенних процесів, їх вплив на спеціалізацію і комплексний розвиток господарства регіону;

• врахування прогнозів еколого-економічних процесів у контексті загального комплексного прогнозу соціально-економічного розвитку регіону шляхом формування ряду критеріїв і обмежень як по ресурсах, так і за допомогою показників якісного стану навколишнього середовища.

Для окремих регіонів країни екологічний прогноз має особливе значення, будучи домінуючим фактором при прийнятті рішень, які стосуються їх майбутнього господарського розвитку. Останнім часом значення завчасного виявлення негативних тенденцій розвитку екосистем ще більш виросло, оскільки погіршення якості середовища стає істотно важливим фактором росту соціальної напруги.

В цілому завдання аналізу тенденцій розвитку екосистем у регіонах різного рівня зводиться до встановлення ступеня погодженості екологічних параметрів з показниками прогнозованих соціально-економічних змін. При цьому основними вихідними параметрами екологічного блоку є показники використання земельних ресурсів, ступеня впливу господарської діяльності на повітряний басейн, водне середовище, стан рослинного і тваринного світу, грунту та ін.

Останнім часом методи прийняття рішень і прогнозування розглядаються практично як єдине ціле, тому що стратегічне рішення без прогнозу не існує. Для дослідження проблем, що виникають під час прогнозування використовуються найрізноманітніші аналітичні методи - імітація, методи теорії ігор, математичне моделювання, мережні методи. Використання того чи іншого підходу диктується, як правило, рівнем структури-зації проблеми: добре структуровані, слабко структуровані та неструктуровані задачі.

Питання прогнозування екосистем відносяться до мало структурованих проблем, тому що характеризуються такими параметрами як:

• невизначеність, ненадійність і неповнота прогностичної інформації, пов’язаний з ними ризик;

• велика кількість цілей і багатокритеріальність оцінок;

• гнучкість і адаптаційна здатність варіантів;