Концепція соціально-прийнятного ризику як засобу пошуку балансу між стратегіями економічного й екологічного розвитку одержала широке поширення в індустріально розвинутих країнах. Передбачається, що за допомогою цієї концепції можна відповісти на запитання, який рівень ризику гарантує екологічну безпеку. Прийнятий рівень екологічного ризику залежить від того, які вигоди одержує населення при збільшенні ризику за рахунок підвищення рівня соціально-економічного добробуту і які витрати необхідні для того щоб рівень екологічного ризику не перевищував рівень соціально-прийнятного ризику.
Методи аналізу й оцінки ризику відносять, головним чином, до двох великих класів:
1) методи, засновані на теорії дослідження операцій;
2) методи, засновані на теорії прийняття рішень.
На практиці в більшості випадків використовують методи аналізу ризику з імовірним "входом", аналіз дерева рішень, теорію ігор. Це викликано насамперед прагненням по можливості формалізувати процедуру аналізу ризику, що дозволило б застосовувати методи математичного моделювання.
Однак використання методів моделювання можливе тільки у випадках:
1) великої кількості спостережень за ситуаціями ризику і наявності відповідної інформації з витрат, наслідків і частоти повторюваних подій;
2) існування систем з уже відомими закономірностями розвитку, що дозволить виявити ступінь ризику через оцінку імовірності очікуваних наслідків рішення.
У більшості реальних ситуацій, пов’язаних з ризиком, мас місце дуже суб’єктивна оцінка ступеня ризику, отримана у результаті застосування аналітичних (групових чи індивідуальних) експертних оцінок.
Оцінка екологічного ризику - це наукове дослідження, в якому факти і науковий прогноз використовуються для оцінки потенційного шкідливого впливу на навколишнє середовище. Управління ризиком - це процес прийняття рішень, у якому враховується оцінка екологічного ризику, а також технологічні та економічні можливості його попередження.
До основних джерел техногенного екологічного ризику звичайно відносяться:
• постійні викиди промисловими й іншими господарськими об’єктами шкідливих речовин в атмосферу, водойми і грунт;
• аварійні викиди зазначених об’єктів;
• аварії на транспорті під час перевезення і подачі небезпечних речовин і матеріалів;
• небезпечні природні явища (землетруси, урагани, повені, виверження вулканів, що супроводжуються техногенними явищами);
• сільськогосподарська діяльність, пов’язана з застосуванням добрив, інсектицидів, гербіцидів;
• урбанізація і її наслідки для стану навколишнього середовища.
При кількісній оцінці рівня ризику для тою чи іншого району вважається доцільним проводити наступні процедури :
• ідентифікацію й облік джерел шкідливих речовин;
• виділення пріоритетних джерел і визначення величин ризику, виходячи з можливого, відверненого і фактичного збитку для здоров’я людини і якості навколишнього природного середовища;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічний менеджмент» автора Невідомо на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ 18. ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНИХ НАСЛІДКІВ І ПРОГНОЗУ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УРБАНІЗОВАНОЇ ТЕРИТОРІЇ“ на сторінці 3. Приємного читання.