Розділ 10 ВТОРИННІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ ТА ПРОБЛЕМИ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

— недосконалість економічних і правових механізмів управління у цій сфері;

— недосконалість сформованої в Україні інфраструктури і практики збору та видалення твердих побутових відходів, що не передбачає селективне збирання корисних компонентів відходів як вторинної сировини;

— низький рівень інформаційного забезпечення суб'єктів господарської діяльності про технології утилізації відходів, будівництво й експлуатацію об'єктів поводження з відходами і брак заходів, спрямованих на роз'яснення законодавства про відходи серед населення;

— брак ефективного контролю над потоками відходів і недосконалість форм статистичної звітності, що унеможливлює отримання достовірної інформації стосовно обсягів утворення і використання відходів;

— низька плата за розміщення відходів, що не відповідає сучасним вимогам і світовій практиці;

— незаконні операції з відходами у процесі транскордонних перевезень, утилізації або видаленні небезпечних відходів під час їх імпортування або транзиту через територію України;

— відсутність системності вивчення й експертизи світових новітніх наукових розробок і сучасних технологій переробки відходів та впровадження їх в Україні.

Враховуючи євроінтеграційну спрямованість екологічної політики України, має змінитися ставлення до проблеми використання власних відходів, що потребує вдосконалення законодавства за такими напрямами*141;

*141: {Постанова Верховної Ради України "Про стан виконання законодавства у сфері поводження з відходами в Україні та шляхи його вдосконалення" від 6 жовтня 2005 p. № 2967-IV // ВВР. — 2005. — № 47. — П. 8.}

— приведення законодавства у відповідність до європейської практики;

— запобігання утворенню відходів та зменшення обсягів їх утворення;

— реалізація принципу відповідальності виробника за збір і переробку окремих видів продукції після її використання;

— формування в Україні ринкового механізму поводження з відходами як вторинними ресурсами;

— стимулювання припливу інвестицій у сферу поводження з відходами;

— установлення нормативів платежів, що стимулюють збір та утилізацію використаних тари й упаковки;

— здійснення державного нормування рівня переробки окремих видів відходів, розробка для реалізації цього принципу національних планів і програм розвитку ринку вторинних ресурсів, збільшення обсягів субсидій на заходи у цій сфері;

— посилення відповідальності за правопорушення у галузі поводження з відходами;

— реалізація практики щодо надання підприємствам зі збору та переробки відходів податкових пільг, пільгових кредитів і транспортних тарифів;

— економічне стимулювання збільшення обсягів виробництва товарів і продукції, що виготовляються з відходів або з їх використанням;

— забезпечення підвищення ефективності використання природної сировини шляхом зменшення втрат сировинних, матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів у технологічному процесі виробництва товарів і продукції.