Розділ 8 СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ РЕСУРСІВ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ В УКРАЇНІ

Нині проблема охорони атмосфери Землі та космічного простору набула глобального характеру. Насамперед, це стосується охорони повітряного середовища від забруднення, збереження природного стану клімату та озонового шару навколо планети. У зв'язку з цим у Женеві в 1979 р. підписали Європейську конвенцію про транскордонне забруднення повітря на великі відстані, в якій відображено прагнення країн охороняти людину і повітря, що її оточує, від забруднення, вживати заходи щодо зменшення забруднення повітря та запобігання йому. Для здійснення контролю в цій галузі в межах Європейської економічної комісії ООН з проблем навколишнього середовища створено виконавчий комітет.

Протягом 1984—1994 pp. була ратифікована і набула чинності низка протоколів, зокрема, "Про довгострокове фінансування країнами, що підписалися, спільної програми спостережень і оцінки поширення забруднювачів повітря", "Про обмеження викидів летких органічних сполук та їх транскордонних потоків", "Про обмеження викидів сірки принаймні на 30%", "Про обмеження викидів азоту" та ін. У зв'язку з тим, що не всі країни керуються відповідними документами у господарській діяльності, окремі протоколи постійно переглядаються, корегуються згідно з часом та змінами на міжнародній арені. Наприклад, у 1994 р. знову повернулися до такого важливого питання в охороні атмосфери, як подальше зменшення викидів сірки (Осло, 1994).

Щодо охорони озонового шару, то в 1985 р. у Відні підписали Віденську конвенцію з охорони озонового шару, а у 1987 р. — Монреальський протокол про захист озонового шару. Також деякі проблеми, пов'язані з руйнуванням озонового шару, розглядалися у рішеннях Міжнародної конференції з проблем екології, що відбулася 1988 р. у Гаазі (Нідерланди). Проте є країни, які не поспішають або взагалі не хочуть ратифікувати такі документи та рішення. Так, окремі хімічні концерни США спонукають керівництво країни бойкотувати рішення Кіотського протоколу "Про зменшення викидів в атмосферу шкідливих для озонового шару хімічних речовин, скорочення їхнього виробництва та зміни технологій".

У 1992 р. на Конференції ООН із навколишнього середовища в Ріо-де-Жанейро 155 держав, у тому числі й Україна, підписали Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату. Вона набула чинності 21 березня 1994 р., через 90 днів після отримання офіційного повідомлення від 50-ї держави, котра ратифікувала Конвенцію. Україна ратифікувала Рамкову конвенцію 25 жовтня 1996 р. і, за процедурами ООН, є її стороною з 11 серпня 1997р. Головна мета Конвенції полягає в пошукові шляхів стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допускав би шкідливого антропогенного впливу на кліматичну систему. У Рамковій конвенції ООН про зміну клімату пропонуються ті межі, в яких уряди країн світу зможуть працювати спільно з метою здійснення нової політики і програм, спрямованих на захист кліматичної системи та її збереження для теперішнього і майбутнього поколінь.

У1997 р. у Кіото (Японія) було підписано Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, в якому передбачається контроль за викидами парникових газів від промисловості та автотранспорту у різних країнах — забруднювачах атмосфери. Це означає, що порівняно з 1990 р. викиди двоокису вуглецю зменшаться більше ніж на 5 % до 2012 р. Таким чином здійснюватимуться запобіжні заходи стосовно глобального потепління клімату. 15 березня 1999 р. Україна підписала Кіотський протокол. Згідно з угодою Україна бере на себе зобов'язання підтримувати рівень викидів парникових газів до 2008—2012 pp. на рівні 1990 р. (так само як Росія та Нова Зеландія), у той час як Швейцарія, більшість країн Центральної та Східної Європи та Європейський Союз мають скоротити викиди на 8 %, США — на 7, Канада, Угорщина, Японія та Польща — на 6 %.

4 лютого 2004 р. Верховна Рада України ухвалила Закон "Про ратифікацію Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату". Після прийняття цього документа голова Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Геннадій Руденко повідомив, що Україна використала чверть своїх квот (резерв України становить 600 млн т газів). На думку фахівців, навіть за найкращого розвитку промисловості до 2020 р, Україна не вкладатиме жодних коштів, щоб зменшити викиди. Згідно з останніми даними (в Україні це дані за 1998 р.) з 1990 до 1998 р. в Україні зменшилися викиди парникових газів на 51 % (із 919 млн т до 454 загалом). Нині Україна, яка разом з іншими країнами з перехідною економікою має шосту квоту в світі, може викидати в атмосферу майже 500 млн т еквівалента СО2 на рік (станом на 1998 р. ця кількість становила 314 млн т порівняно з 704 млн т у 1990 p.).

Отже, 4 лютого 2004 р. Україна ратифікувала Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. У зв'язку з можливістю торгівлі квотами вважається, що для України це може бути дуже вигідно (800 млн т). Приблизний штраф у 2012 р. за 1 т забруднювальних речовин становитиме 100 євро. Це дає змогу Україні отримати закордонні інвестиції в екологічно чисті технології, зокрема, в енергетичному секторі, об'єкти якого викидають в атмосферу найбільше парникових газів. Тобто відбувається обмін лімітів на технології.

У грудні 2004 р. у Буенос-Айресі (Аргентина), через місяць після підписання Росією Кіотського протоколу, відбулася X Міжнародна конференція з проблем змін клімату, на якій обговорювалися проблеми глобального потепління. 16 лютого 2005 р. Кіотський протокол набув чинності після ратифікації 124 країнами, але найбільші забруднювачі атмосфери — США, Китай, Індія й Австралія — його не підписали.

Те, що Україна ратифікувала Кіотський протокол, сприятиме модернізації вітчизняної промисловості, сталому веденню сільського і лісового господарств, запровадженню програм з ефективного використання енергії та ресурсів. "Захід набагато охочіше купуватиме українську продукцію, адже вона виготовлятиметься на підприємствах, що працюватимуть за світовими екологічними стандартами. А це, у свою чергу, стимулюватиме українські підприємства впроваджувати екологічно чисті технології. Такі підприємства матимуть більше "чистих квот" і зможуть їх продавати іншим", — зауважив Г. Руденко. Отже, на його думку, в Україні буде створено власний ринок "чистих квот". "Ми не продаватимемо "чисті квоти" за кордон, а створюватимемо власний резерв, щоб збільшити темпи української промисловості. Під продаж іншим країнам виділятиметься лише від 5 до 15 % квот", — зазначив Г. Руденко (у 2004 р. у світі ціна на "чисті квоти" коливалася від 6 до 15 дол. США за 1 т).

Отже, зробимо деякі висновки. Для атмосфери загалом й атмосфери України зокрема характерними є такі важливі проблеми. Насамперед, це атмосферне забруднення, тобто несприятливі зміни стану атмосферного повітря, повністю або частково зумовлені діяльністю людини, що безпосередньо чи опосередковано змінюють розподіл енергії, рівні радіації, фізико-хімічні властивості атмосфери та умови існування живих організмів. Ступінь змін і масштаб наслідків залежить від: 1) інтенсивності й характеру власне забруднення, 2) стійкості атмосферного повітря до антропогенного навантаження.

Основними джерелами антропогенного забруднення атмосфери є теплоенергетика, промисловість, транспорт, нафто- і газопереробка, випробування зброї тощо. В Україні найбільша кількість викидів забруднювальних речовин в атмосферу спостерігається у таких містах, як Кривий Ріг (11,2 % від загального викиду), Маріуполь (8,6 %), Донецьк (5,0 %). Обсяги викидів на підприємствах Донецько-Придніпровського регіону становлять понад 83 % від загального обсягу по країні. Крім того, відбувається катастрофічне зменшення вмісту кисню в атмосфері, зумовлене багатьма причинами.

Дуже важливий той факт, що відбуваються якісні зміни: в атмосферу викидається все більше речовин, яких там раніше не було або було дуже мало. Тому в атмосфері може бракувати механізмів очищення від них. Окрім Донецько-Придніпровського регіону, високе забруднення атмосфери властиве також для обласних центрів. Чим більше забруднення, тим більша небезпека для здоров'я населення і стану навколишнього середовища.

Явище парникового ефекту — глобальна проблема атмосфери, яка стосується й України. Парниковим ефектом називається здатність атмосфери пропускати короткохвильове електромагнітне випромінювання від Сонця та затримувати (частково чи повністю) тепловий потік від земної поверхні, повертаючи його до Землі у вигляді "зустрічного випромінювання". Саме це явище призводить до глобального потепління клімату, яке може мати непередбачувані наслідки.

Деякі антропогенні забруднювачі руйнують озоновий шар атмосфери, що також є проблемою, притаманною Україні. Насамперед, це стосується вільних атомів хлору, які сприяють прискоренню процесу розкладання озону, оскільки атоми хлору залишають стратосферу дуже повільно. Але найбільше шкоди завдають хлорфторвуглеці — дуже леткі та нерозчинні у воді, які є переносниками атомів хлору в стратосферу.

До природних джерел, які сприяють виникненню кислотних опадів, належать вулканічна діяльність, грозові розряди і блискавки, біогенні виділення. Сірка міститься в таких корисних копалинах, як вугілля, нафта, залізні та інші руди. Тому сірчаний газ утворюється під час спалювання вугілля, нафти, видобування та переробки кольорових металів. Антропогенні джерела виділяють майже 93 % оксиду азоту, що в результаті взаємодії з водяною парою утворює азотну кислоту. Негативні наслідки випадання кислотних дощів в Україні полягають у зменшенні обсягів врожайності сільськогосподарських культур, деградації флори й фауни, отруєнні води у водоймах, зникненні лісів, збільшенні кількості захворювань серед людей, прискоренні руйнування пам'яток архітектури, житлових будинків тощо.

Завданням законодавства України про охорону атмосферного повітря є регулювання відносин у цій галузі з метою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зменшення шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливів на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, а також зміцнення правопорядку та законності в цій сфері.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте атмосферу як зовнішню оболонку Землі.

2. У чому полягає сутність поняття "атмосферне забруднення"?

3. З чим нині пов'язано зменшення вмісту кисню в атмосфері?