Розділ 7 ВОДНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ Й ОХОРОНИ

*102: {Хільчевський ВJC., Дубняк С.С. Основи океанології: Підручник. — К.: ВПЦ "Київ, ун-т", 2001. — С. 214.}

У 90-х роках XX ст. підписали низку угод щодо спільного користування та охорони акваторій морів прилеглими країнами. Наприклад, у 1992 р. Україна приєдналася до Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (Бухарест, 1994).

Таким чином, міжнародно-правовий режим використання морського середовища включає:

— регулювання рибальства та інших морських промислів встановлюється з метою раціонального промислу, що не порушує відтворення біомаси океану;

— міжнародно-правовий режим дна і надр — дно та надра океану за межами шельфу можна використовувати виключно в мирних цілях усім державам без будь-якої дискримінації;

— міжнародно-правовий режим наукових досліджень, що має на меті забезпечити сприятливі умови для проведення багатосторонніх досліджень океану, а також атмосфери і космосу з морських акваторій;

— міжнародно-правовий режим акваторій океану полягає в правовій регламентації внутрішніх морських вод кожної держави, котра має вихід до моря, територіальних вод і вод відкритого моря;

— правовий режим повітряного простору над відповідними акваторіями тісно пов'язаний із правовим режимом океану;

— міжнародно-правовий режим торговельного судноплавства;

— міжнародно-правовий режим військового мореплавства*103.

*103: {Там само. – С. 215-220. }

У Проекті декларації міністрів, представленому робочою групою старших посадових осіб на V Конференції міністрів "Довкілля для Європи", яка відбувалася у Києві 21—23 травня 2003 р., зокрема, йдеться, що однією з цілей охорони водних ресурсів планети для стійкого розвитку є зменшення удвічі до 2015 р. чисельності людей, котрі не мають доступу до безпечної питної води або не можуть дозволити собі користуватися нею, а також частки населення, яка не має доступу до звичайної каналізації.

Отже, підсумуємо. До водних ресурсів у широкому розумінні належать води річок, озер, водосховищ, каналів, морів і океанів, підземні та ґрунтові води, води гірських і полярних льодовиків, атмосферні. Також до складу цього поняття входять і власне водні об'єкти, тобто річки, озера, моря тощо, які використовуються для судноплавства, гідроенергетики, рибного господарства, рекреації без вилучення з них води. Теоретично водні ресурси невичерпні, оскільки вони відновлюються в процесі кругообігу. Однак споживання води в Україні збільшується такими темпами, що проблема чистої води і дефіциту водних ресурсів є однією з найактуальніших.

Забруднювальні речовини можуть проникати у водне середовище водним, підземним та еоловим шляхами. Серед основних джерел забруднення водних об'єктів України переважають промислові підприємства (особливо нафтовидобувної та нафтопереробної промисловостей); відходи водного транспорту; промислові та господарсько-побутові стічні води; сільськогосподарське виробництво. Найстійкіші забруднювачі морських вод — нафта і нафтопродукти.

За обсягами водокористування в Україні лідирує промисловість (45 % загального водоспоживання). Майже 83 % усієї спожитої води в промисловості використовується в енергетиці, чорній металургії і хімічній промисловості, які є найбільш водомісткими галузями. У сільському господарстві споживається до 40 %, а на комунальні потреби — близько 10 % загального водоспоживання. Майже половина забраної води скидається в річки і водойми у вигляді стічних і дренажних вод.

Головне джерело водопостачання для суспільства — це річковий стік, що розподіляється територією держави дуже нерівномірно. Річкова мережа України складається з тимчасових водотоків, які мають течію лише під час сніготанення і дощів; маленьких струмків та річок; великих рік, таких як Дніпро і Дністер. Основним постачальником води для України є Дніпро, інші річки, що забезпечують потреби у воді, — Дунай, Дністер, Південний Буг, Тиса, Прут та ін.

У зв'язку з будівництвом на Дніпрі каскаду водосховищ загальною площею 6950 км2 і повним об'ємом акумульованої води 43,8 км3 порушилася екологічна рівновага і докорінно змінилися умови водообміну. Порівняно з природними умовами він уповільнився в 14—30 разів. Інтенсивне використання земель басейну Дніпра з метою ведення сільського господарства (60 % території розорано) сприяло перетворенню водосховища на Дніпрі в акумулятори забруднювальних речовин. У катастрофічному стані перебувають річки нижнього Дніпра, де щорічно ускладнюється санітарно-епідеміологічна ситуація, зменшується вилов риби та погіршується біорізноманіття. У результаті спорудження каскаду водосховищ на Дніпрі було затоплено понад 500 тис. га і підтоплено 100 тис. га продуктивних земель, а також зруйновано майже 1,5 тис. км берегів.

Окрім того, причинами кризової ситуації, що склалася в басейнах великих і малих річок України, є великомасштабні меліорації, будівництво великих промислових комплексів у басейнах річок, величезні об'єми водозбору для промисловості та зрошення, колосальні обсяги забруднень та ін.

Створені в Україні штучні водойми (водосховища, ставки) також впливають на природу не тільки прилеглих, а й віддалених регіонів. Наприклад, затоплюються і підтоплюються величезні площі сільськогосподарських земель і лісів, а ширина зони підтоплення може досягати десятків кілометрів. Коливання рівня води, вітер та берегові течії зумовлюють розмивання й обрушення берегів, тобто відбувається переформування берегів (абразія) і дна водосховищ. Створення водосховищ спричинює потребу переселення значної кількості людей та перенесення об'єктів господарювання, що пов'язано з великими витратами матеріальних ресурсів. Водосховища також помітно змінюють місцевий метеорологічний режим. Під час заповнення водосховищ, яке іноді триває кілька років, зменшується чисельність багатьох видів тварин.

Гігієнічна класифікація водних об'єктів України за ступенем забруднення передбачає оцінювання якості води за органолептичними, токсикологічними, загальносанітарними і бактеріологічними показниками. Органолептичні показники визначаються за запахом, смаком, кольором, мутністю, завислими речовинами, рН, лужністю, загальною жорсткістю, загальною мінералізацією, сухим залишком, вмістом магнію, марганцю, заліза, хлоридів, сульфатів, нафтопродуктів тощо.