В основу терміну "облікова політика" покладено два поняття: "облік" та "політика".
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Під поняттям "політика" на рівні окремого підприємства розуміють форми і методи відстеження і підтримки пріоритетів для досягнення основних цілей підприємства. Це поняття припускає наявність альтернативних напрямів, вибір яких пов'язаний з процесом прийняття управлінських рішень. Так, умови ринкових відносин передбачають наявність альтернатив щодо вибору напрямів розвитку, обсягів виробництва, ресурсів, джерел фінансування, форм і способів інвестицій тощо. Внаслідок цього у господарській практиці набули значного поширення такі поняття, як економічна, технічна, соціальна, фінансова, податкова, амортизаційна, облікова політика тощо.
Облікова політика у загальному розумінні представляє собою сукупність прийомів і способів ведення бухгалтерського обліку, щодо яких чинними нормативними документами дозволені альтернативні варіанти, а підприємствам надано право їх самостійного вибору.
Поняття облікової політики є актуальним лише за умов застосування ринкових механізмів управління економікою. Саме в умовах ринкових відносин бухгалтерський облік будь-якого економічного суб'єкта, як зазначає Р.А. Алборов [1], виходить за межі рахівництва і простої послідовної реєстрації господарських фактів. Що, в свою чергу, вимагає ведення бухгалтерського обліку на підприємствах за відповідними правилами, в межах загальних принципів і положень, затверджених законодавчими актами країни. Обираючи такі правила та конкретизуючи їх внутрішніми нормативними документами, підприємства реалізують власну політику у сфері бухгалтерського обліку, тобто облікову політику.
З цього приводу Кутер М.І. [21] відмічає, що облікова політика виникає тоді, коли бухгалтер, окрім констатації об'єктивних господарських процесів (наприклад, виплата грошових коштів), які не мають альтернативного підходу, починає робити припущення про наявність невизначених умов або неіснуючих у дійсності подій (наприклад, розрахунок фінансового результату або розподіл накладних витрат) з метою отримання інформації, необхідної для аналізу ефективності діяльності підприємства. "Як тільки бухгалтер робить припущення і відображає не тільки очевидні факти, - зазначає М.І. Кутер, - виникає простір для ствердження, групових інтересів і облікової політики. Учасники господарського процесу, переслідуючи власні інтереси, ставлять перед обліком визначені цілі, які досягаються (або не досягаються) шляхом вибору облікової політики".
У зв'язку з цим Пушкар М.С. зазначає, що "облікова політика це конституція підприємства, яка передбачає права і обов'язки системи обліку з приводу формування інформаційних ресурсів для менеджерів" [43, с. 10]. Бутинець Ф.Ф. підкреслює, що "облікова політика підприємства - це не просто сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку (залежно від поставлених цілей) [3, с. 10]. На думку В. А. Дерія, під обліковою політикою слід розуміти офіційно затверджене на підприємстві надане державою йому право вибору, з урахуванням цілей, специфіки діяльності підприємства та чинних правових актів, відповідних методик та форм, техніки ведення бухгалтерського обліку [10, с. 10]. П.Є. Житний [13, с. 4; 14, с. 21] у своїх працях розглядає облікову політику у спрощеному вигляді як вибір форми ведення обліку, а також у більш широкому розумінні - як один із методів управління обліком суб'єкта господарювання.
У цьому контексті облікова політика з одного боку надає інформацію про особливості ведення бухгалтерського обліку на кожному підприємстві, а з іншого боку, дозволяє підрозділам підприємства дотримуватися єдиних правил бухгалтерського обліку, в яких враховані особливості діяльності підприємства.
При цьому загальні правила ведення бухгалтерського обліку встановлюються централізовано - на державному рівні, а на підприємстві вони конкретизуються залежно від умов діяльності, кваліфікації персоналу, технічного забезпечення, галузі господарювання тощо.
Таким чином на облікову політику підприємства впливають різноманітні чинники:
• форма власності та організаційно-правова форма підприємства;
• вид діяльності;
• організаційна структура управління та виробнича структура підприємства;
• кількість господарських операцій, обсяги діяльності, обсяг продажу, чисельність персоналу, наявність відокремлених структурних підрозділів, дочірніх підприємств, філій тощо;
• особливості оподаткування підприємства;
• поточна та стратегічна мета бізнесу;
• ступінь матеріально-технічного оснащення (наявність комп'ютерної техніки, можливості програмного забезпечення);
• рівень кваліфікації працівників бухгалтерії;
• технологічні особливості виробництва, особливості організації процесів постачання та збуту;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облікова політика підприємства» автора Верига Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сутність та значення облікової політики“ на сторінці 1. Приємного читання.
