Основною особливістю необоротних активів є їх поступове фізичне та моральне старіння - знос. Для відновлення або заміни зношеної частини необоротних активів в бухгалтерському обліку систематично нараховується амортизація.
Амортизація - це систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Нарахування амортизації необоротних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс) і проводиться щомісячно.
Починається нарахування амортизації з наступного місяця після введення об'єкта в експлуатацію, призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації і припиняється з наступного місяця після виведення об'єкта із експлуатації.
Розмір амортизаційних відрахувань залежить від строку корисного використання об'єкта необоротних активів і обраного підприємством методу нарахування амортизації.
Строк корисного використання необоротних активів визначається підприємством самостійно з урахуванням:
• очікуваного терміну використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
• фізичного та морального зносу, що передбачається;
• правових або інших обмежень щодо строків використання об'єкта;
• інших факторів.
Строк корисного використання об'єкта необоротних активів може переглядатися в разі зміни очікуваних економічних вигод від їх використання.
Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу).
Мінімально допустимі строки корисного використання об'єктів необоротних активів, у тому числі основних засобів визначено ст. 145 Податкового кодексу України (табл. 2.5).
Таблиця 2.5. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації згідно з Податковим кодексом України (ст. 145.1)
| Група 1 - земельні ділянки | - |
| Група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом | 15 |
| Група 3 - будівлі, | 20 |
| споруди, | 15 |
| передавальні пристрої | 10 |
| Група 4 - машини та обладнання | 5 |
| з них: | |
| електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень | 2 |
| Група 5 - транспортні засоби | 5 |
| Група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі) | 4 |
| Група 7 - тварини | 6 |
| Група 8 - багаторічні насадження | 10 |
| Група 9 - інші основні засоби | 12 |
| Група 10 - бібліотечні фонди | - |
| Група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи | - |
| Група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди | 5 |
| Група 13 - природні ресурси | - |
| Група 14 - інвентарна тара | 6 |
| Група 15 - предмети прокату | 5 |
| Група 16 - довгострокові біологічні активи | 7 |
Даний пункт статті 145 Податкового кодексу України регулює два основних моменти.
По-перше, вся сукупність основних засобів та інших необоротних активів для цілей оподаткування поділена на 16 груп. Ця класифікація має враховуватись платником податку при застосуванні методів нарахування амортизації та розрахунку норм амортизації. При цьому класифікація основних засобів та інших необоротних активів, наведена в цьому пункті, майже повністю повторює класифікацію основних засобів, наведену в п. 5 П(С)БО 7 "Основні засоби", та назви субрахунків до синтетичних рахунків 10 "Основні засоби" та 11 "Інші необоротні матеріальні активи". Проте, у дані класифікації відсутня окрема група під назвою "Інші необоротні матеріальні активи", що відповідає назві субрахунку 117 "Інші необоротні матеріальні активи". Виходячи із логіки цього пункту, ці активи мають відноситися до групи 9 "Інші основні засоби". Одночасно до класифікації введена група 16 "Довгострокові біологічні активи", що відповідає даним синтетичного рахунку 16 "Довгострокові біологічні активи" в бухгалтерському обліку і регулюється нормами окремого П(С)БО 30 "Біологічні активи".
По-друге, даним пунктом Податкового кодексу України встановлюються мінімально допустимі строки корисного використання об'єктів основних засобів та інших необоротних активів за групами. Вони мають певні особливості порівняно із вимогами Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а саме:
• 1) загального законодавства, яке б визначало мінімально допустимі строки корисного використання основних засобів та інших необоротних активів, не існує. Лише Інструкцією з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженою наказом ДКУ від 17.07.2000 № 64 обмежуються строки корисного використання основних засобів. При цьому у цій Інструкції строки суттєво відрізняються від запропонованих у Податковому кодексі України. Втім, як відомо, бюджетні установи належать до організацій, що мають статус неприбуткових, і тому вимоги Податкового кодексу України в частині встановлення мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів на них не розповсюджуються;
• 2) Податковим кодексом України визначено 4 групи активів, які мають невизначений строк корисного використання, а саме: земельні ділянки, природні ресурси, бібліотечні фонди та малоцінні необоротні матеріальні активи;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облікова політика підприємства» автора Верига Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи нарахування амортизації необоротних активів“ на сторінці 1. Приємного читання.
