Готова продукція - це вироби, що пройшли всі стадії технологічної обробки, відповідають технічним вимогам та стандартам і придатні для реалізації покупцям.
Облік готової продукції може здійснюватися за фактичною виробничою собівартістю або за продажними цінами (плановою собівартістю).
Фактична виробнича собівартість - це сума всіх витрат, фактично понесених на виготовлення продукції. Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" фактична виробнича собівартість готової продукції включає:
• прямі матеріальні витрати (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва);
• прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);
• інші прямі витрати (всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема, відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення технічно неминучого браку);
• змінні та постійні розподілені загальновиробничі витрати (до змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством самостійно.
Фактична виробнича собівартість готової продукції визначається в кінці місяця за даними рахунку 23 "Виробництво" за формулою (3.5):
де, НВпоч - незавершене виробництво на початок місяця;
ВВ - витрати, понесені на виробництво продукції на місяць;
Б - вартість браку, виявленого у виробництві;
ЗВ - вартість зворотних відходів із виробництва;
НВкін - незавершене виробництво на кінець місяця.
Облік готової продукції за фактичною виробничою собівартістю ведеться на невеликих виробничих підприємствах з вузьким асортиментом готової продукції. Він є простим у застосуванні, але при ньому втрачається контроль за наявністю та рухом готової продукції. Це пов'язано з тим, що фактична виробнича собівартість виготовленої продукції може бути визначена лише в кінці місяця (після відображення всіх прямих витрат, розподілу непрямих витрат та складання звітної калькуляції), а реалізовується щодня. При цьому натурально-вартісний облік готової продукції впродовж місяця ведеться лише по кількості, а бухгалтерські проведення на оприбуткування та списання готової продукції робляться в кінці місяця після визначення фактичної виробничої собівартості.
При цьому способі для обліку готової продукції використовується рахунок 26 "Готова продукція". Він є активним, балансовим. За дебетом рахунку 26 "Готова продукція" відображається надходження готової продукції із виробництва, за кредитом - її вибуття внаслідок продажу, нестачі, псування, уцінки або іншого списання. Сальдо означає залишки готової продукції на складі на певну дату і відображається у 2 розділі активу Балансу за рядком 1100 "Запаси".
Типова кореспонденція рахунків з обліку готової продукції за фактичною виробничою собівартістю наведена в табл. 3.13.
Таблиця 3.13. Типова кореспонденція рахунків з обліку готової продукції за фактичною виробничою собівартістю
| Надходження готової продукції із виробництва | ||
| Надійшла готова продукція із виробництва за фактичною виробничою собівартістю (в кінці місяця) | 26 "Готова продукція" | 23 "Виробництво" |
| Реалізація готової продукції покупцям | ||
| Відображено дохід від реалізації готової продукції вітчизняним покупцям за продажними цінами | 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" | 701 "Дохід від реалізації готової продукції" |
| Відображено податкове зобов'язання з ПДВ (1/6 від доходу від реалізації) | 701 "Дохід від реалізації готової продукції" | 641 "Розрахунки за податками" |
| Відображено собівартість реалізованої готової продукції за фактичною виробничою собівартістю (в кінці місяця) | 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" | 26 "Готова продукція" |
Приклад 3.7. Відобразити господарські операції з обліку руху готової продукції за фактичною виробничою собівартістю на рахунках бухгалтерського обліку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облікова політика підприємства» автора Верига Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Способи обліку готової продукції“ на сторінці 1. Приємного читання.
